Суперечливий образ Ганни Карениной – Толстой Лев

Є чи у світі людин, що залишився б байдужним, читаючи роман «Ганна Каренина»? Думаю, що немає. Адже мова йде не тільки про долю жінки. Мова йде про історію країни, тому що роман Л. М. Толстого є відбитком цілої епохи російського життя. Тут і мораль світського суспільства, і життя низів, блиск салонів і занепад села. І на цьому тлі – яскрава, неординарна особистість, що хоче щастя

Класика минулого не раз зверталася до образа жінки в Літературі. Не можна не згадати Катерину з «Грози» і Ларису з «Безприданниці» Островського, Ніну із чеховської «Чайки». Вони всі борятся за своє щастя й протистоять суспільству. Але образ Ганни Карениной – особливий. Жінка, що за соціальним станом стоїть на вищому суспільному щаблі. Здавалося б, чого не вистачало їй? Вона утворена, гарна, багата, нею захоплюються, до її рад прислухаються. Але вона нещасна в подружнім житті, вона самотня у своїй родині. Можливо, що доля Ганни Карениной зложилася б по – іншому, якби її родина була щасливою

Безумовно, перші рядки роману «Всі щасливі родини схожі один на один, кожна нещаслива родина нещаслива по – своєму» можна повністю віднести до родини Карениных. А хіба можна бути щасливої із чоловіком, що не живе, а відіграє роль що живе, адже: «Переноситься думкою й почуттям в іншу істоту була щиросердечна дія, далеке Олексію Олександровичу. Він уважав цю щиросердечну дію шкідливим і небезпечним». Саме цей стан душі Каренина стало причиною багатьох драматичних випадків. А навколо буяло життя, до якого прагнула Ганна. Можливо, тому, що Ганна не любила Каренина, вона всю свою любов перенесла на сина, а дочку від улюбленого Вронского не любила. Єдиною опорою Ганни є її любов до Вронскому, але згодом ця любов змінюється

На початку твору Ганна говорить Долли про потребу прощення в ім’я збереження родини, а у власному житті вона руйнує свою родину

Але доля Ганни закінчується в пориві щирих, правдивих і справжніх почуттів, де немає ні найменшої неправди

Справжній характер Ганни першої зрозуміла Кити. Адже Ганна «не схожа була на світську даму». У ній не було нічого напускного. Левин також бачить її справжній характер: «Левин увесь час любувався нею – і красою її, і розумом, освіченістю, і разом простотою й задушевністю». А внутрішнє життя Ганни Карениной були сповнені величезної напруги. У неї були свої затаєні мрії й бажання про незалежність і про те, де можна доповісти свої сили

Ганна шукає в собі причину того, що Вронский змінився у відношенні до неї. І в той же час у мінути розпачу обвинувачує його у всім, що відбулося

Навіть її любов перетворюється в жорстокість, приводить до суперечки з усіма, з миром, сжизнью.

Суперечливість образа Ганни Карениной полягала в тім, що життя її розверталася у двох напрямках: та, котра було в родині, і та, котра було поза родиною. Ганна почувала, що «щастя можливо тільки при строгому виконанні закону добра», а вона намагалася побудувати його на нещастя близьких їй людей. Однак бунтарський характер її не визнавав нічого смиренного: «вона знала наперед, що допомога релігії можлива тільки за умови зречення от того, що становило для неї весь сенс життя».

Ганна відреклася від свого звичного способу життя. «Усе неправда, усе обман, все зло», – говорить вона в переддень загибелі. Вона втратила моральну опору

Безумовно, навіть смерть героїні можна розглядати по – різному: і як щиросердечну силу, і як слабість. Але головним залишається те, що Ганна Каренина з усіма її високими моральними поривами вступила в протиріччя із загальновизнаним стереотипом свого середовища й своєї епохи. А за звичайними формами людських відносин Л. М. Толстой розкрив цілісну натуру й злободенні проблеми людських відносин, які вражають своєю глибиною й таємничістю