Аналіз вірша Тютчева “Ще землі сумний вид…” – Тютчев Ф. І

Федора Івановича Тютчева по праву можна назвати поетом – філософом. За допомогою прекрасних картин шляхетної краси природи, вона розкриває воістину глибокий зміст і взаємозв’язок миру зовнішнього з миром внутрішнім людської душі

Чіткість і якась суперечлива двояка композиція вірша вражає своєю чарівною оригінальністю язикових засобів, ніжним шармом…

У цьому проглядывается не тільки стан природи, але й стан душі людини, що чекає від змін докорінного перелому всебе.

У вірші «Ще землі сумний вид…» поет малює весняний пейзаж, і життєдайне тепло, готове вступити у свої права й зігріти землю. Але не всі так просто. У даному добуток схована двояка композиція

Поет надається сумним думкам, дивлячись на голу, чорну землю, але з іншої сторони описує чарівну весну, що от – от наповнить своїм ароматом всю природу

Все живе тріпотить внетерпении.

Ласкавий вітерець – паливода грає галузями дерев, будячи їх від довгої зимової спячки.

Природа нібито вторить бадьорому й веселому настрій ліричного героя

Добірно описаний Тютчевим перехід, пробудження всього й мимовільне прагнення всього до весни описують ледь відчутні метафори й ніжні епітети

Ліричний герой вірша повний сумних, але й радісних дум. Він живе кожною миттю природи, що пробуджується. Що таїться в його серці й душі?

Душу героя, безтурботно спала лютої взимку пробудилася, і тріпотить і горить новими почуттями. Із цих рядків можна укласти, що людина, як ніхто інший почуває щиросердечну близькість сприродой.

Але все – таки розібратися в собі в такі моменти людин порию не може, йому складно зрозуміти пориви його ж власної душі, от про що говорить нам автор. Але проте, кожний з нас насолоджується щиросердечним сум’яттям, любов’ю, ніжним трепетом, відчуваючи життя, що б’ється з кожною мінутою швидше й ожесточенней, у надіях ще більш барвисті відчуття…

Загадка вірша – весна в природі й весна в душі людини. Дві ці весни міцно взаємозалежні, як свідомість і природа. Людина завжди шукала гармонії, намагаючись підтримати свою щиросердечну весну. І в цьому вірші відбилися пошуки кожного з нас. Пошуки в момент переходу, самий почуттєвий момент. Це пошук істини, пошук внутрішнього «Я», у надії знайти гармонію й недосяжний людству ідеал, мрії про яке зігрівають наші серця…