Народна пісня
Народна пісня... Хто її не слухав або не співав сам?! Століттями вона лунає по нашій Україні, чаруючи слухачів мелодійністю, красою, задушевністю. У словах М. Добролюбова розкрита суть української пісні: «Відомо, що в пісні вилилася вся минула доля, весь справжній характер України, пісня і дума1 становлять там народну святиню, краще добро українського життя, в них горить любов до Батьківщини, виблискує слава минулих подвигів». Як бачимо, наш народ талановитий і могутній, тому невичерпна сила її пісні.
Через ці фольклорні перлини ми розуміємо, який наш народ людяний, сердечний. А пережити всю буремну історію волелюбному люду допомогла любов. Мабуть, саме тому в пам'яті кожного збереглося безліч пісень про кохання. Вони хвилюють нас, не залишають байдужими: або крають душу і навертають сльози, або заспокоюють і викликають усмішку. Вважають, що пісні про сімейне життя, про кохання є вершиною народної творчості. Такі пісні, як «Козаченьку, куди будеш», «Ой чого ти, дубе» та інші, не тільки поетизують ніжність закоханих, але в них ми відчуваємо також подих історії:
Ой не плач, дівчино, не журись,
Та до мого серденька пригорнись...
...Я вернусь, серденько, восени,
Як упаде листячко з калини.
А як жито зацвіло,
Прийшла вістка у село:
«Не вертатись вже до тебе козаку —
Заснув в степу він, сердега, довіку...
У багатьох піснях почуття дівчини міцні та яскраві, а біль розлуки з милим нестерпний. Бачимо велике бажання мати щастя, але певні причини і перешкоди, що стоять на шляху до нього, призводять до трагедії:
Гей, мене чарують
Зорі серед ночі.
Не дають заснути
Серцю карі очі
Гей, лети, мій коню.
Степом і ярами,
Розбий мою тугу
В бою з ворогами.
Народ оспівує родинні зв'язки, змальовує сімейне життя. В одних творах — це щасливе подружжя, в інших бачимо трагічні сімейні обставини:
Ой за мостом, мостом
Трава зеленіє:
За хорошим чоловіком
Жінка молодіє.
Ой за мостом, мостом
Трава посихає:
За ледачим чоловіком
Жінка погибає.
Родинно-побутові пісні стверджують невмирущість народного духу, бо відтворюють вони реальний глибинний світ життя, розкривають розмаїття людських почуттів, глибину душі.
Ціла низка народних перлин взяті письменниками за основу своїх творів.
Через ці фольклорні перлини ми розуміємо, який наш народ людяний, сердечний. А пережити всю буремну історію волелюбному люду допомогла любов. Мабуть, саме тому в пам'яті кожного збереглося безліч пісень про кохання. Вони хвилюють нас, не залишають байдужими: або крають душу і навертають сльози, або заспокоюють і викликають усмішку. Вважають, що пісні про сімейне життя, про кохання є вершиною народної творчості. Такі пісні, як «Козаченьку, куди будеш», «Ой чого ти, дубе» та інші, не тільки поетизують ніжність закоханих, але в них ми відчуваємо також подих історії:
Ой не плач, дівчино, не журись,
Та до мого серденька пригорнись...
...Я вернусь, серденько, восени,
Як упаде листячко з калини.
А як жито зацвіло,
Прийшла вістка у село:
«Не вертатись вже до тебе козаку —
Заснув в степу він, сердега, довіку...
У багатьох піснях почуття дівчини міцні та яскраві, а біль розлуки з милим нестерпний. Бачимо велике бажання мати щастя, але певні причини і перешкоди, що стоять на шляху до нього, призводять до трагедії:
Гей, мене чарують
Зорі серед ночі.
Не дають заснути
Серцю карі очі
Гей, лети, мій коню.
Степом і ярами,
Розбий мою тугу
В бою з ворогами.
Народ оспівує родинні зв'язки, змальовує сімейне життя. В одних творах — це щасливе подружжя, в інших бачимо трагічні сімейні обставини:
Ой за мостом, мостом
Трава зеленіє:
За хорошим чоловіком
Жінка молодіє.
Ой за мостом, мостом
Трава посихає:
За ледачим чоловіком
Жінка погибає.
Родинно-побутові пісні стверджують невмирущість народного духу, бо відтворюють вони реальний глибинний світ життя, розкривають розмаїття людських почуттів, глибину душі.
Ціла низка народних перлин взяті письменниками за основу своїх творів.
