Роль любовної інтриги в романі Гончарова «Обломів» – Гончарів Іван

З’явившись в 1859 році в «Вітчизняних записках», роман Гончарова «Обломів» відразу ж залучив до себе увага читаючої публіки. Усі визнали «Обломова» видатним художнім явищем, однак у розумінні основного пафосу роману немає єдності в думках і по цей день

Прочитавши роман, Л. Н. Толстой писав А. В. Дружиніну: «Скажіть Гончарову, що я в захваті від «Обломова» і перечитую його ще раз. Але що приємніше йому буде – це те, що «Обломів» має успіх не випадковий, не із тріском, а здоровий, капітальній і нетимчасовий у справжній публіці». Інакше кажучи, Толстой бачив у романі загальнолюдський змив

Іншої позиції дотримувався Н. А. Добролюбов, що вважав, що «Обломів» становить інтерес тільки як відбиття часу й соціальних колізій, як «знамення» справжнього суспільно – політичного стану Росії

Проте, як би не ставилися критики до роману, непорушним залишається той факт, що сюжетну основу «Обломова» становить історія долі головного героя, його любові до Ольги Іллінською, дівчині із цільним і сильним характером

Встає питання про те, чому ні дружба, ні сама любов не змогли перемогти лінь Обломова, наділеного «палкої головою, гуманним серцем». Що зіграло вирішальну роль у духовному «сні» Обломова: життя й виховання в Обломовке або інші ворожі обставини, що перешкодили одухотвореної особистості реалізувати себе?

По – перше, пояснення характеру й пристрастей Обломова укладено в його вихованні й способі життя в його рідний Обломовке. Картина дитинства, описана в сні Обломова, дає вичерпна відповідь. Сам же Гончарів писав, що «у цій першій частині полягає тільки введення, пролог до роману…, а роману немає!» Насправді, це дійсно так, тому що Обломів, що лежить на дивані, зовсім не та людина, який ми бачимо у відносинах Сольгой.

Головний герой довідається Ольгу на початку другої частини, отже, сюди переміщається композиційний центр добутку, адже тільки з визнанням Обломова в любові до Ольги виникає романна дія. На початку другої частини Обломів дає пояснення своєї життєвої апатії. У розмові зі Штольцем Ілля Ілліч скаржиться на відсутність мети у своєму житті, на дріб’язковість і порожнечу всього його навколишнього. Обломів говорить, що в його душі «було замкнене світло, що шукав виходу, але тільки палив свою в’язницю, не вирвався на волю й згас». Всю провину за свою бездіяльність Обломів перекладає на аморальне суспільство

Раптом Обломів зустрічає Ольгу Іллінську. Вона заворожує його настільки, що він забуває про свою апатію, його душу наповнюється глибоким і всепоглинаючим почуттям. Причому почуття Обломова настільки природно й чисто, настільки правильно, що воно не протистоїть практичним турботам, суспільним справам, вливає в них нове життя

Сама Ольга дуже органічно врисовывается в це життя. Вона виросла поза яких – небудь становими рамками й заборонами й сформувалася в цільну, одухотворену особистість. По думці романіста, Ольга повинна була сполучити конкретно – историче –

Ские риси із християнським початком

Саме християнською участю мотивований інтерес Ольги до Обломову при їхньому знайомстві й при розвитку їхніх подальших відносин. Ольга називає свою любов до Обломову боргом, ниспосланным їй Богом. Сама ж вона вподібнюється «дороговказній зірці», що веде Обломова вперед до духовного відродження. «Він побіг відшукувати Ольгу. Бачить, удалині вона, як ангел сходить на небеса, іде на гору, – пише про свою героїню автор. – Він за нею, але вона ледь стосується трави й справді начебто летить».

Ользі вдається на час розбудити Обломова. Вона змушує його скинути халат. Почати активно рухатися й жити. Такі зміни в ритмі життя благотворно позначилися на герої:

«Встає він о сьомій годині, читає, носить кудись книги. На особі ні сну, ні утоми, ні нудьги. На ньому з’явилися навіть фарби, в очах блиск, щось начебто відваги або принаймні самовпевненості».

Полюбивши Ольгу, Обломів починає всі дуже чуйно почувати. Ілля Ілліч відкриває нові грані своєї душі, глибше розуміє сутність відносин між чоловіком і жінкою, необхідним фіналом яких є шлюб. Відносно сімейного союзу в Обломова дуже рано складається власна думка. Взрослея в Обломовке, герой дуже швидко усмоктував ідилічну картину життя своїх батьків

Повзрослев, Ілля Ілліч не змінив своїм перевагам, додавши до них «ноти, книги, рояль». Він як і раніше хотів жити в патріархально – ідилічному дусі на лоні природи. У такому житті не залишалося місця практичній стороні, тому що, по думці Обломова, заняття господарством змушують спускатися з позахмарних висот на «вульгарну» дійсність, так болісно «трогающую» Іллю Ілліча

Саме тому Гончарів зауважує наприкінці другої частини, що Обломів «наздогнав життя, тобто засвоїв знову те, від чого відстав давно», додаючи, що Обломів «засвоїв тільки те, що бувало в колі щоденних розмов у будинку Ольги, що читалося в одержувані там газетах… Все інше потопало в сфері чистої любові».

Поступово практична сторона життя все – таки змушує звернути на себе увага. Будівля будинку в Обломовке, недостача грошей дуже обтяжують Іллю Ілліча. Він перестає вірити у свої сили, сумнівається в істинності почуттів Ольги, у можливість реалізації своєї мрії про одруження. У результаті він виявляється на Виборзькій стороні, рідше відвідує Ольгу, усе більше морально гинучи. Героєві його нове житло нагадує Обломовку, щиросердечні пориви усе більше упокорюються, поступаючись місцем колишньої апатії й бездіяльності. Зрештою він жениться на господарці будинку Гафії Пшеницыной.

Дуже хворобливим був розрив Обломова з Ольгою. Обоє героя перенесли велике щиросердечне потрясіння. Вони обоє пронесли через все життя теплі спогади про свою любов. Однак такий результат був не випадковий. Він був уготован самим життям, неможливістю гармонічної особистості реалізуватися в умовах сучасної дійсності. Мотив суєтності життя, присутній у сценах відвідування Обломова візитерами ще в першій частині, викликає обурення як Обломова, так і самого автора. У цій суєтності, лжеактивности дуже просто втратити основні людські якості. З іншого боку, у бездіяльності можна їх «підсилити». Тому так складно дотримуватися норми, зберігати рівновага в такому житті

Зрозуміти цю думку допомагає гончаровская філософія любові. Письменник уважав, що «любов, із силою архимедова важеля, рухає миром», що цей головний початок буття. От чому можна сказати, що «Обломів» – роман про різноманітні види любові. Людина, на думку Гончарова, може розкриватися, показувати свою сутність тільки пройшовши «школу любові». Всі герої роману проходять цю школу. Навіть Штольц, все життя занимавшийся справами, діставши згоду Ольги, викликує: «Дочекався! Скільки років спраги почуття, терпіння, економії сил душі! Як довго я чекав – усе нагороджено: от воно, останнє щастя людини!»

Багато критиків ставилися до Штольцу негативно. У ньому знаходили багато сухості, егоїзму. Бути може, вони були праві. Однак цей персонаж замислювався як ідеальний, що вміє сполучити різні національні й культурні елементи. Його батько – німець. Він прищепив синові любов до праці, розважливість. Мати – російська дворянка – передала Андрію багато духовних якостей. Здавалося б, Штольц повинен гармонійно все це сполучити всебе.

На ділі ж Штольц не виправдав очікувань письменника. Його «останнє щастя» не виявляється ідеальним, хоча він додає масу зусиль. Любов втрачає свій головний, на думку Гончарова, зміст – гуманизировать, зм’якшувати суспільні «гострі кути». Ольгу часом відвідують смуток і незадоволеність. Хоча зовні їхня любов може здатися ідеальної

Штольц оселився із дружиною в Криму у власному будинку. Вибір цього місця не випадковий: він символізує гармонію в природі. У їхньому будинку постійно присутній «недремна думка», його наповнюють витончені речі, дарунки цивілізації, а навколо панує «вічна краса» природи. Але все – таки немає гармонії цьому будинку, а виходить, немає й ідеальної любові. Це означає, що надія Гончарова втілити образ гармонічної людини й настільки ж гармонічної любові в сучасній йому дійсності була утопією. Він писав: «Між дійсністю й ідеалом лежить … безодня, через яку ще не знайдений міст, так ледь і побудується коли».

Зовсім в іншому світлі починає сприйматися образ Обломова. В одній з розмов зі Штольцем Обломів зауважує: «Або я не зрозумів цього життя, або вона ні на що не годиться». По – моєму, Обломів дійсно не зрозумів життя, не виявивши належної завзятості, без якого було неможливо домогтися любові. Але й Штольцу теж не під силу це завдання, хоча він невтомно до неї йшов. Тому це не стільки провина Обломова, скільки його лихо. Тому не так страшний вибір Іллі Ілліча, як страшна навколишня дійсність

Вибір ідилічного спокою на Виборзькій стороні Петербурга був свого роду порятунком. Ця думка проводиться через зіставлення Пшеницыной і Ольги. Гафія Матвіївна охарактеризована зовсім іншим способом, чим Ольга Іллінська. У ній немає ні богатого внутрішнього миру, що ні постійно працює думки, ні високих поривів. Зате вона прекрасно управлялася з господарством, чітко відчула своє призначення як жінки й дружини. Вона любила Обломова без усяких думок про доцільність цього почуття й «перейшла під це сладостное ярмо безумовно, без опорів і захоплень, без неясних передчуттів, томлінь, без гри й музики нерв».

Любов Пшеницыной викликала глибоку симпатію автора. Адже з виникненням цього почуття для Гафії Матвіївни відкрився істинно людський зміст і світло життя, що перемінив її колишнє майже бездуховне існування

Таким чином, в «Обломове» показана драматична історія любові й моральних роздирань Іллі Ілліча. Саме любов виявила щиру сутність характеру героя, а виходить, можна укласти, що любовна інтрига в романі відіграє головну роль. Любов робить для нас більше зрозумілим і близьким і самого Обломова, і те, що його оточує, вона робить роман позачасовим і наповнює його загальнолюдським змістом