Відповіді до теми: творчість Ф. Достоєвського

1. Що нового вніс Достоєвський у зображення «маленької людини» ?

Вдумливі й уважні читачі побачили у творчості Ф. Достоєвського продовжен­ня гуманістичних традицій Пушкіна та Гоголя, які теж писали про долю «малень­кої людини». Але новаторство Достоєвського полягало в тому, що на відміну від, скажімо, Гоголя, він розкрив складний, багатий духовний світ «маленької», задав­леної життям людини. Достоєвський не тільки жаліє свого героя, а й підкреслює духовну перевагу над тими, хто має вище становище в суспільстві. «Серця в них кам’яні, слова їхні жорстокі», — говорить Макар Дєвушкін — один із героїв рома­ну «Бідні люди». У творчості письменника яскраво висвітлилася увага до внутріш­нього життя людини, і в першу чергу людини знедоленої, приниженої.

2. У чому вбачав своє призначення письменник Федір Михайлович Достоєвський? Письменник вбачає своє призначення у тому, щоб вказати людству вихід із

Панування егоїзму, напевне, взаємної ворожнечі. Він гнівно засуджує світ страж­дань та зла, у душі його — невгамовний біль за принижених, мрії про братерство людей. Сам письменник пройшов важкий шлях пошуків, в основі яких була лю­бов до людини, до російського народу, віра в його велике майбутнє, велике істо­ричне призначення Росії.

3. Які події суспільного життя кінця 60-х років вплинули на виникнення задуму ро ману «Злочин і кара» ?

Роман створювався у період спаду суспільного руху після 1863 року, коли цар­ський уряд розгромив революційні організації в Росії, потопив у крові повстан­ня у Польщі й Литві. Крах надій вплинув і на суспільний настрій. У країні за­гострюються соціальні протиріччя. Розвиток капіталістичних відносин привів до зростання добробуту верхів та ще більшого зубожіння народу. Простий трудовий народ перебував у лещатах злиднів і голоду. Проте й в епоху реакції не припи няється напружена робота революційної думки. Але водночас народжуються нові ідеї і теорії, страшні по своїй суті. Письменник Достоєвський у своєму творі «Зло­чин і кара» поєднує зображення буржуазних стосунків із дослідженням супереч­ливих політичних поглядів та філософських теорій, які цей розвиток визначають.

4. У чому полягає суть «карамазовщина» й «смердяковщини» та які їх духовні вито­ки.?(Роман «Брати Карамазова»)

Сучасне суспільство, за Достоєвським, хворіє на тяжку духовну хворобу — «карамазовщину». Суть її полягає в тому, що відкидаються усі святині «смердя­ковщини» — лакейський варіант «карамазовщини» — він наочно зображує суть цієї хвороби: любов до приниження, збиткування над усіма світлими цінностями життя. Як говориться у романі, «любить сучасна людина падіння праведника та ганьбу його». Головним носієм «карамазовщини» є Федір Павлович, який відчу­ває насолоду від постійного приниження істини, добра, краси. А відмова від ви­щих духовних цінностей веде людину до байдужості, ненависті до життя.

5. Що є головним у творчому доробку Федора Михайловича Достоєвського?

Головне у творчому доробку письменника — та жорстока правда, яку письмен­ник наважився сказати своїм сучасникам, та бентежна думка про майбутнє Росії, про долю людства, яка ніколи не залишала Достоєвського, який усе життя праг­нув знайти «людину в людині».