Символіка образів у поезіях Г. Аполлінера
Вільгельм Алоллінарій Костровицький, відомий французький поет, був пристрасним шанувальником творчості поетів-романтиків — Верлена, Рембо, Мал – ларме. Його перші літературні спроби — це поєднання романтики і символізму, а теми віршів перегукуються з темами німецьких народних пісень, якими він захопився в ранній молодості.
Але життя — суворий учитель. Гійом Аполлінер залишається без засобів до існування і веде напівголодне життя серед художньої богеми. Своєрідний паризький побут, дружба з художниками і письменниками, захоплення творчістю Пабло Пікассо надихнули Аполлінера на написання творів, у яких поєднувалися, з одного боку, гостре відчуття неминучості смерті, а з іншого — захоплення життям, сонцем, природою. Він живе у пошуках нових форм, нового бачення і розумій ня поезії, яка, на його думку, має синтезувати в собі музику, живопис і літера туру. Він не хоче «писати прозою чи писати віршами», дотримуючись при цьому правил граматики. Його мініатюри вільні від перепон, які створюють знаки. Аполлінер довіряє читачеві, робить його співавтором своєї творчості, щоб разом шукати істину, виражати захоплення життям, виявляти його реальність і незбаг ненність. Подив від усього, що оточувало і надихало, він вважав за «наймогут нішу силу нового». Шумливу воду Сени він порівнює з любов’ю, яка біжить піл серця до серця, а
Рука в руці, постійно очі в очі
Під мостом рук
Вода тече хлюпоче
Од вічних поглядів спочити хоче.
(«Міст Мірабо»)
Закохані можуть створити зі своїх рук міст над річкою. 1 хай сплине любов, як вода, але з людиною назавжди залишається надія на життя:
Минають дні години і хвилини.
Мине любов
І знову не прилине.
Під мостом Мірабо хай Сена плине.
Хай б’є годинник ніч настає Минають дні, а я ще є.
(«Міст Мірабо»)
Ліричний образ закоханих сердець, що перемагають простір, сплітають руки, створюючи міст між двома берегами, дивує і захоплює.
Але життя невблаганне і жорстоке. Перша світова війна стала тією страшною реальністю, яка розколола світ поета навпіл. Аполлінер іде добровольцем на фронт, воює спочатку рядовим у артилерії, а потім лейтенантом у піхоті. Спочатку у своїх творах він намагався поєднати тему війни із звичними інтимними мотивами, але жорстока реальність перекреслює світлі, радісні почуття. Плаче, кличе водограй до себе чарівних дівчат, але
О постаті убиті любі О дорогі розквітлі губи Де ви дівчата Я вас питаю Та біля водограю Що плаче й кличе Голубка маревіє.
(«Зарізана голубка й водограй»)
У творі протиставлено природному життю (голубка, водограй, люди) кров і насильство:
…леандри всі в крові І сонце ранене в траві На багрянистім горизонті.
(«Зарізана голубка й водограй»)
Але образ ридаючого водограю не дає надії побачити їх живими.
Складна система символічних образів у поезіях Аполлінера будить фантазію читача, адже автор ставить безліч питань і не дає жодної прямої відповіді.
