Короткий зміст Генріх Тло Офтердинген – Новалис

Короткий зміст добутку

Добуток складається із двох частин. Перша, завершена, називається «Очікування». Двадцятилітньому Генріху, учневі капелана, сниться сон про те, що він бреде по темному лісі, виходить до гір і в печері знаходить непередаваної краси блакитна квітка. Блакитна квітка – це символ німецької романтичної поезії, іншими словами – чистої поезії й зробленого життя. Йому не вдається догледіти свій сон до кінця, оскільки до нього в кімнату заходить мати й будить його.

Трохи пізніше Генріх залишає Тюрінгію, будинок свого батька, і разом з матір’ю їде в Аугсбург, на її батьківщину. Вони подорожують у супроводі купців, що теж направляються в Південну Німеччину. Генріх, якому визначено стати більшим поетом, із трепетом прислухається до розповідей своїх попутників про поетів і про їхню владу над душами всіх живих істот. Купці знайомлять його із двома легендами

В одній з них говориться про те, як ніколи, у далекі часи, одному прославленому поетові й співакові загрожувала загибель від руки жадібних до його скарбів власників корабля, на якому він плив по морю. Однак його пісні так потрясли морських тварин, що вони врятували йому життя й повернули відібрані в нього скарбу. В іншій легенді мова йде про двір освіченого, покровительствующего поезії короля і його дочки, що один раз покинула рідний дім і цілий рік ховалася від батька, живучи в лісі з коханою людиною. Через рік її коханий своїми піснями й грою на лютні настільки опанував серцем її батька, що той даровал їм обом прощення й прийняв в обійми їх і немовляти – свого онука

Через кілька днів подорожани зупиняються в замку старого воїна й стають свідками підготовки до нового хрестового походу. У його ж володіннях Генріх знайомиться з молодої, привезеної зі Сходу бранкою Зулеймой. Вона нудиться вдалині від батьківщини й оплакує свою безрадісну долю

Покинувши замок, Генріх зі своїми попутниками незабаром зупиняється в передгірному селі, де знайомиться зі старим рудокопом. Той розповідає їм про своє життя, про метали й мінерали, прихованих у надрах землі. Під його предводительством вони відвідують у горах целую галерею печер, де знаходять останки доісторичних тварин і знайомляться з пустельником, що після славними й насиченої військовими подвигами молодості вийшов від людей для відпочинку, пізнання внутрішнього життя своєї душі й вивчення історії. Пустельник показує їм своєї книги

В одній з них Генріх виявляє печеру, самого себе, а поруч – пустельника й старого, і всі одягнені в незвичний одяг, а написи зроблені на незрозумілому йому мові. Поступово він знаходить на інших сторінках опис східної жінки, своїх батьків і багатьох інших відомих йому людей

Ознайомившись за час своєї подорожі по країні з деякими таємницями історії й надр землі, Генріх фон Офтердинген нарешті прибуває в Аугсбург, до свого діда – старому Шванингу. У будинку в діда Генріх знайомиться з поетом Клингсором, величною людиною, зображення якого він уже бачив у книзі пустельника, і його дочкою Матильдой. Між молодими людьми з першого ж погляду спалахує любов, а незабаром вони стають нареченим і нареченою

Клингсор керує духовним становленням юного Генріха. Він розмовляє з ним про поезію, про його внутрішній світ і про найбільш доцільне й природному «користування» своїх щиросердечних сил. Призиває його вдосконалювати розум, а також осягати закономірність подій, що відбуваються у світі, проникати в «сутність» будь – якої справи, будь – якого явища, щоб душу в підсумку стала уважної й спокійної. Необхідно також, щоб душу була щирої, а щира душа подібна світла, воно настільки ж проникливо, могутня й непомітна, як світло

Генріх розповідає Клингсору про свою подорож, і вся його мова, її лад і образність, свідчать про те, що парубок породжений бути поетом. По переконанню Клингсора, у поезії немає нічого незвичайного, вона є «основну властивість духу людського». Увечері під час бенкету Клингсор на прохання Генріха розповідає гостям символічну казку про перемогу поезії над безстрасністю. Ця історія передбачає те, про що повинна піти мова в другій частині роману. У казці говориться про королівство Арктура й про прекрасний Фрее, його дочки, про Ерос і його молочну сестру Байці, а також про їхню хресну матір Софії

Друга частина роману (її Новалис не встиг закінчити) називається «Здійснення». Починається вона з того, що Генріх у вигляді мандрівника в стані розпачу, у яке він упав після смерті Матильды, бреде по горах. Перед ним унизу розстеляється Аугсбург, удалині блищить таємниче потік. Осторонь він начебто бачить ченця, що коштує на колінах перед дубом. Йому здається, що це старий придворний капелан. Однак, підійшовши ближче, він усвідомлює, що перед ним усього лише стрімчак, над яким схилилося дерево

Раптом дерево починає тремтіти, камінь глухо гуде, а з – під землі доноситься радісний спів. Чується голос, що просить Генріха зіграти на лютні й проспівати пісню, він обіцяє, що тоді з’явиться дівчина, що він повинен взяти із собою й не відпускати від себе. Генріх довідається голос Матильды. У листі дерева перед ним виникає бачення його коханої, що з посмішкою ласкаво на нього дивиться. Коли бачення зникає, разом з ним з його серця йдуть всі страждання й турботи. Не залишається нічого, крім тихого томління й сумуй. Проходить біль втрати. Генріх починає співати й не зауважує, як до нього підходить дівчина й веде його із собою. Вона знайомить його зі старим, якого кличуть Сильвестр, він лікар, але Генріху здається, що перед ним старий рудокоп

Виявляється, що давним – давно старого відвідав батько Генріха, у якому Сильвестр побачив задатки скульптора, і познайомив його з дорогоцінною спадщиною древнього миру. Однак його батько не послухався заклику своєї щирої природи. Раціональне відношення до навколишньої дійсності пустило в ньому занадто глибоких корінь. Він зробився всього лише митецьким ремісником

Старий бажає, щоб Генріх повернувся у своє рідне місто. Однак Генріх говорить, що краще довідається свою батьківщину, подорожуючи по разным. країнах, і взагалі, люди, що багато подорожують, відрізняються від інших більше розвиненим розумом і іншими дивними властивостями й здатностями. Вони ведуть бесіду про добро й зло, про причини зла

Новалис не встиг завершити цю другу частину, у якій хотів виразити суть поезії. Не встиг він і оформити свою думку про те, що геть усе: природа, історія, війна, повсякденне життя, – усе перетворюється в поезію, оскільки вона і є дух, що пожвавлює все суще в природі: У другій частині Генріху стояло більш повно ознайомитися з навколишнім світом. Він повинен був потрапити в Італію, брати участь у воєнних діях, при дворі імператора зустрітися із сином Фрідріха II і стати його близьким другом, побувати в Греції, зробити подорож на Схід, аж до Єрусалима, потім повернутися в Тюрінгію й разом із Клингсором взяти участь у знаменитому поетичному турнірі

Продовження роману повинне було перетворитися в міфологічні, виконані символіки оповідання, у якому все: тварини, рослини й камені – повинне було розмовляти й перетерплювати чарівні перетворення. Матильде, уже після своєї смерті, у вигляді різних жінок стояло часто зустрічати Генріха, що нарешті наяву повинен був зірвати «блакитна квітка», побачений один раз у сні