Пейзаж у романі Лермонтова “Герой нашого часу” – Лермонтов Михайло

Роман Лермонтова “Герой нашого часу” написаний на Кавказі, і місцева природа надихала автора. У романі він протестує проти безцільного й бездумного життя, на яку приречене його покоління, і пейзаж допомагає нам зрозуміти внутрішній мир героїв. Справді, у лермонтовского пейзажу дуже важлива особливість: він тісно пов’язаний з переживаннями героїв, виражає їхні почуття й настрої, весь роман проникнуть глибоким ліризмом. Це спричиняється жагучу емоційність, схвильованість пейзажних описів, що створює відчуття музикальності тексту. До того ж при закритості характеру головного героя роману, емоційне значення пейзажу робиться особливо коштовним

Точні й свіжі фарби лермонтовской прози дуже достовірні. Сріблиста нитка рік і ковзний по воді блакитнуватий туман, що тікає в тіснини гір від теплих променів, і блиск снігів на гребенях гір – все це грає й дихає. В “Бэле” нас захоплюють правдиво намальовані картини вдач горців, їхній суворий спосіб життя, їхня бідність. Лермонтов пише: “Сакля була приліплена одним боком до скелі, три мокрі щаблі вели до її дверей. Навпомацки ввійшов я й натрапив на корову; я не знав, куди подітися: отут бекають вівці, там гарчить собака”. Важко й невесело жив народ Кавказу, гноблений своїми князями, а також царським урядом, що вважало їх “тубільцями Росії”.

Показуючи тіньові сторони життя горців, Лермонтов співчуває народу. І немов для контрасту малює він величні картини гірської природи намальовані талановито.

Дуже важливо в розкритті образа Печорина художній опис природи в романі. У щоденнику Печорина ми часто зіштовхуємося з описом природи, пов’язаної з певними думками, почуттями, настроями, і це допомагає нам проникнути в його душу, зрозуміти багато рис його характеру. Печорин – поетична людина, що жагуче любить природу, що вміє образно передати те, що бачить. Часто його думки про природу як би переплітаються з його думками про людей, осебе.

Печорин майстерно описує природу ночі (його щоденник, 16 травня) з її вогниками у вікнах і “похмурими, сніговими горами”. Іноді картини природи служать у нього приводом для думки, міркування, порівняння. Прикладом такого пейзажу є опис зоряного неба в повісті “фаталіст”, вид якого приводить його до міркувань про долю покоління

Висланий у міцність, Печорин нудьгує, природа здається йому нудної. Пейзаж і тут допомагає зрозуміти щиросердечний стан героя. Цьому служить опис схвильованого моря в розповіді “Тамань”. Картина, що відкривається із площі, де повинна була відбуватися дуель, вид сонця, промені якого не зігрівають Печорина після дуелі, – вся природа сумує

До безкрайніх просторів моря, шуму хвиль спрямовані й останні надії Печорина. Порівнюючи себе з матросом, породженим і вирослої на палубі розбійницького брига, він говорить, що нудьгує по прибережному піску, вслухується в рокіт хвиль, що набігають, і вдивляється в далечінь, покриту туманом

Лермонтов дуже любив море, його вірш “Вітрило” перегукується з романом “Герой нашого часу”. Бажаний “вітрило” шукає в море Печорин. Ні для Лермонтова, ні для героя його роману ця мрія не збулася: не з’явилося “бажане вітрило” і не умчав їх в інше життя, до інших берегів на останніх сторінках роману. Печорин називає себе й своє покоління “жалюгідними нащадками, що скитаются по землі без переконання й гордості, без насолоди й страху”.

Чудовий образ вітрила – це туга за життям, що не відбулося. Чудесним пейзажем відкривається повість “Князівна Мері”. Печорин у щоденнику пише: “Вид із трьох сторін у мене чудесний”.

Прекрасно зображені картини природи не тільки в романі “Герой нашого часу”, але й у віршах. Знамените його вірш “Коли хвилюється жовтіюча нива”. Воно належить до шедеврів світового мистецтва. Вірш навіває смуток:

Коли хвилюється жовтіюча нива,

И свіжий ліс шумить при звуці вітерцю,

И ховається в саду малинова слива

Під тінню сладостной зеленого листка

У вірші “Батьківщина” ті ж смутні картини:

Люблю вітчизну я, нo странною любов’ю…,

Але я люблю – за що, не знаю сам –

Її степів холодне молчанье,

Її лісів безбережних колыханье,

Розливи рік, подібні до морів

Таким чином, творчість Лермонтова вплинуло на розвиток російської літератури в цілому. Знамениті пейзажі Тургенєва написані під впливом лермонтовской прози, деякі розповіді Толстого (“Набіг”) нагадують реалістично зарисовані образи Лермонтова, з його творчого досвіду виходив і Достоєвський, вплив Лермонтова проглядається в поетичній діяльності Блоку, обожнював Лермонтова і Єсенін

Вертаючись до Печорину, ми бачимо, що опис природи займає велике місце в розкритті його особистості. Тільки наодинці із природою Печорин почуває себе природно, випробовує найглибшу радість. “Я не пам’ятаю ранки більше глибокого й свіжого!” – викликує він, уражений красою сонячного сходу вгорах.