Элен Безухова в романі Толстого Війна й Мир – Толстої Лев

Ще Достоєвський говорив про те, що краса врятує мир. Це спростовує у своєму романі інший класик російської літератури Л. Н. Толстой. Саме він задається питанням: чи не так важлива зовнішня краса при відсутності щиросердечних якостей?

Элен одна з яскравих представниць світського суспільства. Вона росла в родині, де головним для людини були не внутрішня краса, а чини й стан. Элен дуже гарна, знає собі ціну. Головним завданням для неї стає знайти собі багатого й дурного чоловіка, щоб потай від нього віддаватися розпусті й вести аморальний спосіб життя, не відмовляючи собі в різного виду фривольностях.

Тому вона зупиняє свій вибір на добродушному Пьере, що спритно попадає в розставлені нею мережі. При цьому Элен Толстой часто порівнює з мармуровою статуєю: вона холодна й байдужа, позбавлена поривів

Элен для автора не людин, це просто гарна картинка, якою можна любуватися, але вона не несе ніякого значеннєвого навантаження. Так, вона повинна бути присутнім у салонах, люди можуть нею захоплюватися, але говорити з нею не про що. Практично відразу після весілля Пьер розуміє, що із себе представляє його дружина, але вже нічого із цим поробити не може. «Але вона дурна, я сам говорив, що вона дурна, – думав він. – Адже це не любов. Навпроти, щось бридке є в тім почутті, що вона збудила в мені, щось заборонене».

Пьер не може зрозуміти думок і вчинків Элен. Після викриття її в зраді, він розуміє, наскільки обмежене коло її думок, Элен поводиться грубо й вульгарно. Остаточне усвідомлення внутрішнього миру дружини прийшло до Пьеру зі звістками про те, як Элен намагалася звести Наташу й Анатоля Курагина.

Головна якість властиве образу Элен – це егоїзм. Вона готова жертвувати всім, заради того, щоб домогтися своєї мети. Саме тому героїня нещаслива. Адже для Толстого важливо, що щастя потрібно заслужити постійною й кропіткою духовною роботою. Для автора потрібно показати, що зовнішня краса – це просто нікому не потрібна оболонка

Тому істинно щасливими виявляються Наташа й некрасива князівна Марья, а марними й всіма покинутими красуня Элен і чарівна Соня. Героїня гине, але Л. Н. Толстой показує нам, що вона ніколи й не жила