Короткий зміст “Соловей і Роза” Уайльда по главах

Твір Оскара Уайльда «Соловей і Роза» є філософською казкою про любов і її прояви. Головні герої – студент, Соловей, Рожевий Кущ. З перших рядків добутку читач довідається про те, що студент безнадійно закоханий у дочку професора. Найближчим часом очікується бал і дівчина сказала Студентові, що буде танцювати з ним, якщо він подарує їй червоні троянди. Студент розстроєний: у його саду «немає ні однієї червоної троянди». Сумні нарікання студента чує Соловей, він здивований, «від яких дрібниць залежить порию щастя».

И Соловей, побачивши «сьогодення закоханого» вирішує йому допомогти. Він міркує про те, що «любов – це чудо; вона драгоценнее смарагда й дорожче прекраснейшего обпала, перли, і гранати не можуть купити неї, і вона не виставляється на ринку…» У цей час Студент падає ниць на траву й гірко плаче: він не знає, де знайти червону троянду для дівчини. Довкола нього збираються маленька Ящірка й Метелик, до нього відмінюється Маргаритка. «Про що він плаче?

» – запитують вони, а коли довідаються, то сміються. Один тільки Соловей розуміє страждання Студента. Він розправляє свої крильця й летить на знайому галявину, де росте рожевий кущ

Соловей просить у нього «одну червону троянду», але кущ відповідає, що «його троянди білі» і радить летіти до брата, «що росте біля старих сонячних годин». Не втрачаючи ні мінути, Соловей летить до зазначеного місця. Але й цей рожевий кущ відмовляє в проханні Солов’я. «Моїх троянд жовті» – відповідає він, і радить летіти до Рожевого Куща, що росте під вікном у Студента

Коли Соловей виявляється біля цього Куща, він знову повторює своє прохання. Але Рожевий Кущ качає головою, говорячи, що «кров у його жилах застигла від зимової холоднечі, мороз побив бруньки, бура поламала гілки, і цього року зовсім не буде троянд». З гіркотою Соловей запитує: «Є чи спосіб одержати одну, тільки одну – єдину троянду?» Те, що він чує від Рожевого Куща – страшно.

Одна – єдина троянда може вирости, але лише в тому випадку, якщо соловей «почервонить її кров’ю серця». Для цього він повинен співати пісні «пригорнувшись грудьми до шипа», і, як тільки шип простромить серце, живаючи кров переллється в жили куща, «розцвіте червона троянда»… Соловей розуміє, що смерть – це занадто дорога ціна за червону троянду, але в той же час думає, що «Любов дорожче Життя, і серце якоїсь пташинки – ніщо в порівнянні з людським серцем!» Соловей летить у сад і співає студентові пісню про Любов, про її силу й мудрість, але Студент ні слова не розуміє з пісні Солов’я

Пісню розуміє тільки Дуб, і гірко засмучується від почутого. …Наступає ніч. Соловей летить до Рожевого Куща й сідає на його гілку, притискаючись до шипа. Ніж довше співає Соловей свою пісню, тим яскравіше й більше стає на самій верхній втечі троянда. Бліда, вона поступово нібито вбирає в себе колір, і коли шип устромлюється в серце Солов’я, троянда стає червоної, як ранкова зоря

Але цього вже не бачить Соловей – він лежить мертвий… Опівдні Студент розорює вікно й бачить чудову червону троянду. Зірвавши її, він біжить до дочки професора

Він зізнається дівчині у своїй любові й просить її ввечері на балі «приколоти троянду ближче до серця». У відповідь дівчина супиться. Їй зовсім не цікавий Студент і вона говорить йому, що «племінник камергера надіслав теперішні камені, а всякому відомо, що камені куди дорожче квітів». Студент із гіркотою викликує: «Як ви невдячні!» Роза падає на землю й неї давить колесо воза

Дівчина відповідає йому, що він «усього лише студент» і в нього ні «таких срібних пряжок до туфель, як у камергерова племінника»… Студент іде, зі смутком думаючи про те, що «любов нічого не доводить, завжди обіцяє незбутнє й змушує вірити в неможливе». Так завершується добуток О. Уайльда «Соловей і Роза».