Зображення Русі в “Слові об полицю Игореве” – Слово об полицю Игореве

“Слово об полицю Игореве” уже не одне століття хвилює розуми істориків, лінгвістів, поетів, просто аматорів стародавності. Воно як магнітом притягає до себе погляди багатьох і багатьох людей, навіть цілих поколінь. Цей добуток хвилює загадковою історією свого відкриття й опублікування, хвилює проблемою дійсності, що так і не вирішена до кінця. Знайдена Мусіним – Пушкіним рукопис у списках 14 століття була піднесена Катерині II, але під час пожежі в Москві згоріла. До нас дійшов не оригінал, а список з оригіналу, знайденого Мусіним – Пушкіним, зроблений в XYIII столітті

Про що ж розповідається в цій воістину безсмертній книзі. Сюжет її теж загадковий. У центрі уваги автора не перемога, а поразка. Поразка заштатного князя Новгород – Сіверської землі Ігоря в 1185 році

В 1184 році об’єднаними зусиллями російських князів під предводительством київського князя Святослава половці були розбиті й небезпека, здавалося б, надовго відступила від росіянці землі

Однак князь Ігор не міг брати участь у цьому переможному поході: похід почався навесні, і ожеледь перешкодила його кінному війську прибути вчасно. Очевидно, Ігор важко переживав цю невдачу; йому не вдалося довести відданість союзу російських князів проти половців зі своїми союзниками без змови з київським князем Святославом. Його плани простиралися дуже далеко: він сподівався, видимо, відвоювати в половців втрачену Тьмутаракань.

Сміливість, почуття честі зштовхнулися в характері Ігоря з його недалекоглядністю, любов до батьківщини – з відсутністю ясного подання про необхідність єднання, спільної боротьби. Ігор у поході діяв з винятковою відвагою, але не зміг відмовитися від прагнення до особистої слави, і це привело його до поразки, якого ще не знали росіяни. Уперше за всю історію боротьби з половцями російські князі – Ігор і його брат Всеволод – виявилися в полоні. Уперше російське військо потерпіло таку страшну поразку

Слідом за перемогою над Ігорем половці, зібравши весь свій народ, ринулися розоряти Російську землю. Князі були зайняті розбратами, а “погані” нишпорили по Росіянці землі

Вага невдачі Ігоря була тим сильніше для Російської землі, що ця невдача підірвала значення блискучої перемоги над половцями, за рік до цього здобутої союзом російських князів на чолі зі Святославом Київським

“Слово об полицю Игореве” було безпосереднім відгуком на події Ігорового походу. Воно було закликом до припинення князівських усобиц, до об’єднання перед особою страшної зовнішньої небезпеки. На прикладі поразки Ігоря автор показує сумні наслідки політичного роз’єднання Русі. Автор “Cлова” дивиться в очі небезпеки, суворої дійсності, бачить перед собою всю Русь, що страждає від вікових усобиц князів і спустошливих набігів половців. Він звертається до всім російським князям по черзі, як би призиваючи їх до відповіді й вимогливо нагадуючи про їхній борг перед Батьківщиною. Він кличе їх захищати Російську землю. І тому, хоча автор і пише про поразку, в “Cлове” немає й тіні зневіри. Вся поема як би звернена кбудущему.

Таким чином, “Слово об полицю Игореве” – це заклик до єднання. Яким же представлялося авторові “Cлова” та єдність Русі, до якого він кликав своїх читачів? Саме собою зрозуміло, що не можна було просто вмовити російських князів перестати ворогувати між собою. Потрібна була така сильна центральна влада, що могла б скріпити єдність Русі, зробити Русь потужною державою. Автор “Cлова” – прихильник сильної князівської влади, що була б здатна приборкати сваволю дрібних князів. Центр єдиної Русі він бачить у Києві. Київський князь Святослав рисується йому як сильний і грізний володар. В “Cлове” ми бачимо образ князя, що втілює собою ідею сильної князівської влади, за допомогою якої повинне було здійснюватися єдність Росіянці землі

Свій заклик до єднання, своє почуття єдності батьківщини автор “Слова об полицю Игореве” втілив у живому, конкретному образі Російської землі. Героєм “Cлова” є не якою – небудь із князів, а росіянин народ. Російська земля. До неї, до Російської землі, звернені всі кращі почуття автора. Образ Російської землі – центральний в “Cлове”.

Автор “Слова об полицю Игореве” малює великі простори. Він відчуває батьківщину як єдине величезне ціле. Навряд чи у світовій Літературі є добуток, у якому були б одночасно утягнені в дію такі величезні географічні простори. Половецький степ, “синє море”, Дон, Волга, Дніпро, Дунай, Західна Двіна, Донецьк, а з міст – Київ, Полоцьк, Чернігів, Курськ, Переяславль, Бєлгород, Новгород і багато хто інші – вся Російська земля перебуває в поле зору автора, уведена в коло його оповідання

Образ батьківщини, повної міст, рік і численних обитаталей, як би протипоставлений образу пустельної половець який степу – “країні незнаної”, її пагорбам, болотам, “грязьовим місцям”.

Автор “Слова об полицю Игореве” малює дивно живий образ Російської землі. Створюючи “Cлово”, він зумів оглянути поглядом всю Русь цілком з висоти пташиного польоту, об’єднавши у своєму описі й росіянку природу, і росіян людей, і росіянку історію