Значення творчості І. Котляревського в українському національно-культурному відродженні
І. Котляревський — фундатор нової української літератури, бо є першим її класиком, зачинателем. Його твори — історичний злам у розвитку української літератури, початок нового її етапу.
Він перший звернувся, до животворних джерел народної мови, зробив її літературною, використав багатющі скарби фольклору та етнографії свого народу. Він писав реалістичні та народні твори.Котляревський увів нові жанри: епічну травестійно-бурлескну тему, комічну оперу, водевіль.
Його твори сповнені непідробного гумору, високої, поетичної, щирої любові до народу.Крок за кроком розкриває нам письменник образ простого народу, стверджує його велику духовну силу, яка творить майбутнє. Як поет-гуманіст, поет-просвітитель, він співчуває закріпаченому селянству, засуджує негативні явища жорстокої феодально-кріпосницької дійсності, оспівує патріотичні почуття трудящих.
Т. Шевченко назвав І. Котляревського «батьком», бо він був талановитим його попередником, родоначальником революційно-демократичного напрямку в українській літературі.Твори Котляревського є чудовими зразками мистецтва у нашому красному письменстві, мають велике пізнавальне, художньо-естетичне та виховне значення.
Тому, на мою думку, творчість цього письменника — дорогоцінний скарб у золотому фонді світової літератури. І, як сказав Т. Шевченко:Будеш, батьку, панувати,Поки живуть люди;Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!П'єси Котляревського привабливі та безсмертні своїм правдивим відтворенням народних картин селянського життя в Україні на початку XIX ст.Євген Кашлюк писав: «І в «Наталці-Полтавці», і в «Енеїді» слід вбачати ще не критичний реалізм, а своєрідний — просвітительський. Котляревський протестує проти феодально-кріпосницької моралі; співчуває трудівникам, але намагається не загострювати соціальні суперечності».
Жива розмовна мова «Наталки-Полтавки», симпатія автора до позитивних героїв свого народу — представників простого люду, ненависть до всього негативного — все це свідчить про народолюбство Котляревського, його тісний зв'язок з народом.
Він перший звернувся, до животворних джерел народної мови, зробив її літературною, використав багатющі скарби фольклору та етнографії свого народу. Він писав реалістичні та народні твори.Котляревський увів нові жанри: епічну травестійно-бурлескну тему, комічну оперу, водевіль.
Його твори сповнені непідробного гумору, високої, поетичної, щирої любові до народу.Крок за кроком розкриває нам письменник образ простого народу, стверджує його велику духовну силу, яка творить майбутнє. Як поет-гуманіст, поет-просвітитель, він співчуває закріпаченому селянству, засуджує негативні явища жорстокої феодально-кріпосницької дійсності, оспівує патріотичні почуття трудящих.
Т. Шевченко назвав І. Котляревського «батьком», бо він був талановитим його попередником, родоначальником революційно-демократичного напрямку в українській літературі.Твори Котляревського є чудовими зразками мистецтва у нашому красному письменстві, мають велике пізнавальне, художньо-естетичне та виховне значення.
Тому, на мою думку, творчість цього письменника — дорогоцінний скарб у золотому фонді світової літератури. І, як сказав Т. Шевченко:Будеш, батьку, панувати,Поки живуть люди;Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!П'єси Котляревського привабливі та безсмертні своїм правдивим відтворенням народних картин селянського життя в Україні на початку XIX ст.Євген Кашлюк писав: «І в «Наталці-Полтавці», і в «Енеїді» слід вбачати ще не критичний реалізм, а своєрідний — просвітительський. Котляревський протестує проти феодально-кріпосницької моралі; співчуває трудівникам, але намагається не загострювати соціальні суперечності».
Жива розмовна мова «Наталки-Полтавки», симпатія автора до позитивних героїв свого народу — представників простого люду, ненависть до всього негативного — все це свідчить про народолюбство Котляревського, його тісний зв'язок з народом.
