Пошук ідеалів і проблема вибору... (за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)
Добро і зло... Споконвіку точиться боротьба між цими протилежностями. І людині мало не щодня доводиться обирати, чому саме віддати перевагу. Цей вибір дуже складний ще й тому, що добро і зло здатні уживатися в одній людині, і що саме переможе — часом не знає вона сама.
Ці проблеми порушуються й у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли...». Головним вибором тут виявляється не зовнішній — хіба існує він, наприклад, коли вільне козацьке село перетворюють на кріпацьке? Звісно, що кожна людина прагне волі, але — надто нерівні сили.
«І стала перед їх очима їх будуча доля — сумна, заплакана, без волі, без радості, з батогом в руках». Але подальший вибір стає вже внутрішнім вибором кожного. Контраст між бажанням щастя і жорстокими умовами життя, що калічать людину, ставлять героїв перед вибором між злиденним чесним або злодійським шляхом, правдою або несправедливістю. І кожен обирає своє.
Візьмемо, наприклад, долі Грицька і Чіпки. Обидва — сироти, що мріяли в дитинстві про безбідне хліборобське життя. Але люди ставляться до них по-різному: Грицькові співчувають, а Чіпку — женуть від себе. Проте під впливом баби Оришки Чіпка робить свій перший в житті вибір: «Я буду добрим». Після цього хлопець жаліє горобенят, яких б'є Грицько, або баранів. Він навіть намагається захистити діда Уласа, коли того забирають на панський двір. Та життя поступово починає знищувати цю дитячу доброту. З тією ж палкістю, що він ставав на захист птахів, Чіпка, довідавшись, що вони нібито винні у злочині, сам їх нищить. Прихильність до когось легко обертається на ненависть до того, хто кривдить те, що Чіпці подобається. Он як вже він реагує на розповідь про втечу батька від панів: «Ні! недобре зробив батько... Чому він їх не вирізав, не випалив?» Чіпка й сам був готовий «пустити півня» пану за Уласа, або жорстоко помститись бородаєві. Так біль, викликаний кращими намірами та ідеалами, поступово перетворювався на жорстокість, поки що стихійну, а не свідомо вибрану.
Грицько, що обрав життєву позицію «моя хата з краю», поступово досягає своєї мети. Ніби в ньому немає ані добра, ані зла (як відсутня боротьба між ними), але колишній сирота вже починає зневажати тих, хто бідніший за нього, то що це? Добро чи зло?
Отримують трошки землі й Чіпка з матір'ю. З'являється красуня Галя. Знову серце Чіпки тягнеться до добра — і знов лиха доля ставить його перед вибором: що йому робити, коли жорстоко і несправедливо відбирають землю? Не знайшовши правди ні у громади, ні в суді, він починає втрачати орієнтири: «Скрізь неправда, скрізь!.. Коли б можна, весь би цей світ виполонив, а виростив новий... Тоді б, може, і правда настала». Він не може бути щасливим, коли нема правди — але що можна зробити? Втекти? Зчинити бунт? Але бунт закінчується жорстокою розправою... Зневірившись у всьому, він пристає до злодіїв, та навіть у цьому є свого роду рештки від пошуків ідеалів: вони ж бо своє відбирають, у народу награбоване. І знову Чіпка ще мріятиме, «як він буде людям служити», аж доки не втратить останню надію, і ненависть не затулить йому весь світ.
Але перед проблемою вибору стоять часто й інші герої Панаса Мирного. Максим Ґудзь, онук козака, надто звик до волі. Він може вести життя хлібороба, але гаряча, запальна натура вимагає від нього чогось іншого. У певний момент у нього ніби зовні все добре: є достаток, сім'я, донька... Але він вибирає злодійське життя.
Тяжкий вибір стоїть і перед Мотрею: між материнською любов'ю і уявленнями про справедливість. їй ні на кого було надіятися, крім сина. Як раділа вона, коли Чіпка став господарем! Усі Мотрині мрії зводилися до того, щоб нормально і чесно жити, та коли вона дізналася, що Чіпка повбивав невинних людей, почуття справедливості взяло гору — Мотря розповіла про його злочин в управі. Вона не могла мовчати, знаючи, що син-убивця становить небезпеку для багатьох. Але яким болючим був її вибір!
Не менш трагічним виявився вибір Галі, «польової царівни», що ніколи не знала турбот у батьківському домі, то ж і не мала звички протистояти життєвим обставинам. її ідеалом було кохання — від нього нічого не залишилося. Коли перед нею постає вибір: жити із злодієм і чекати його з каторги, чи померти самій, Галя накладає на себе руки. Це можна назвати й слабкістю — та чи кожен з нас виявився б здатним винести такі страждання? то ж не будемо судити її суворо.
У різні моменти життя, у різних ситуаціях питання вибору постає перед кожним із нас. Так само, як кожна людина має свої ідеали або шукає їх.Часова відстань між подіями з роману Панаса Мирного і сьогоденням — величезна. Але є категорії вічні, що лишаються актуальними будь-коли. Хіба сьогодні перед нашими сучасниками не стоїть, наприклад, вибір: чесна бідність чи матеріальна забезпеченість, досягнута за допомогою криміналу? Або між духовним та матеріальним взагалі?
Дуже хотілося б, щоб ми всі були здатними зробити правильний вибір, на користь усього духовного, прекрасного, вічного. Хай не ламаються людські долі, і хай завжди буде вірним вибір, як окремих людей, так і цілих народів.
Ці проблеми порушуються й у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли...». Головним вибором тут виявляється не зовнішній — хіба існує він, наприклад, коли вільне козацьке село перетворюють на кріпацьке? Звісно, що кожна людина прагне волі, але — надто нерівні сили.
«І стала перед їх очима їх будуча доля — сумна, заплакана, без волі, без радості, з батогом в руках». Але подальший вибір стає вже внутрішнім вибором кожного. Контраст між бажанням щастя і жорстокими умовами життя, що калічать людину, ставлять героїв перед вибором між злиденним чесним або злодійським шляхом, правдою або несправедливістю. І кожен обирає своє.
Візьмемо, наприклад, долі Грицька і Чіпки. Обидва — сироти, що мріяли в дитинстві про безбідне хліборобське життя. Але люди ставляться до них по-різному: Грицькові співчувають, а Чіпку — женуть від себе. Проте під впливом баби Оришки Чіпка робить свій перший в житті вибір: «Я буду добрим». Після цього хлопець жаліє горобенят, яких б'є Грицько, або баранів. Він навіть намагається захистити діда Уласа, коли того забирають на панський двір. Та життя поступово починає знищувати цю дитячу доброту. З тією ж палкістю, що він ставав на захист птахів, Чіпка, довідавшись, що вони нібито винні у злочині, сам їх нищить. Прихильність до когось легко обертається на ненависть до того, хто кривдить те, що Чіпці подобається. Он як вже він реагує на розповідь про втечу батька від панів: «Ні! недобре зробив батько... Чому він їх не вирізав, не випалив?» Чіпка й сам був готовий «пустити півня» пану за Уласа, або жорстоко помститись бородаєві. Так біль, викликаний кращими намірами та ідеалами, поступово перетворювався на жорстокість, поки що стихійну, а не свідомо вибрану.
Грицько, що обрав життєву позицію «моя хата з краю», поступово досягає своєї мети. Ніби в ньому немає ані добра, ані зла (як відсутня боротьба між ними), але колишній сирота вже починає зневажати тих, хто бідніший за нього, то що це? Добро чи зло?
Отримують трошки землі й Чіпка з матір'ю. З'являється красуня Галя. Знову серце Чіпки тягнеться до добра — і знов лиха доля ставить його перед вибором: що йому робити, коли жорстоко і несправедливо відбирають землю? Не знайшовши правди ні у громади, ні в суді, він починає втрачати орієнтири: «Скрізь неправда, скрізь!.. Коли б можна, весь би цей світ виполонив, а виростив новий... Тоді б, може, і правда настала». Він не може бути щасливим, коли нема правди — але що можна зробити? Втекти? Зчинити бунт? Але бунт закінчується жорстокою розправою... Зневірившись у всьому, він пристає до злодіїв, та навіть у цьому є свого роду рештки від пошуків ідеалів: вони ж бо своє відбирають, у народу награбоване. І знову Чіпка ще мріятиме, «як він буде людям служити», аж доки не втратить останню надію, і ненависть не затулить йому весь світ.
Але перед проблемою вибору стоять часто й інші герої Панаса Мирного. Максим Ґудзь, онук козака, надто звик до волі. Він може вести життя хлібороба, але гаряча, запальна натура вимагає від нього чогось іншого. У певний момент у нього ніби зовні все добре: є достаток, сім'я, донька... Але він вибирає злодійське життя.
Тяжкий вибір стоїть і перед Мотрею: між материнською любов'ю і уявленнями про справедливість. їй ні на кого було надіятися, крім сина. Як раділа вона, коли Чіпка став господарем! Усі Мотрині мрії зводилися до того, щоб нормально і чесно жити, та коли вона дізналася, що Чіпка повбивав невинних людей, почуття справедливості взяло гору — Мотря розповіла про його злочин в управі. Вона не могла мовчати, знаючи, що син-убивця становить небезпеку для багатьох. Але яким болючим був її вибір!
Не менш трагічним виявився вибір Галі, «польової царівни», що ніколи не знала турбот у батьківському домі, то ж і не мала звички протистояти життєвим обставинам. її ідеалом було кохання — від нього нічого не залишилося. Коли перед нею постає вибір: жити із злодієм і чекати його з каторги, чи померти самій, Галя накладає на себе руки. Це можна назвати й слабкістю — та чи кожен з нас виявився б здатним винести такі страждання? то ж не будемо судити її суворо.
У різні моменти життя, у різних ситуаціях питання вибору постає перед кожним із нас. Так само, як кожна людина має свої ідеали або шукає їх.Часова відстань між подіями з роману Панаса Мирного і сьогоденням — величезна. Але є категорії вічні, що лишаються актуальними будь-коли. Хіба сьогодні перед нашими сучасниками не стоїть, наприклад, вибір: чесна бідність чи матеріальна забезпеченість, досягнута за допомогою криміналу? Або між духовним та матеріальним взагалі?
Дуже хотілося б, щоб ми всі були здатними зробити правильний вибір, на користь усього духовного, прекрасного, вічного. Хай не ламаються людські долі, і хай завжди буде вірним вибір, як окремих людей, так і цілих народів.
