Олександр Довженко про причини й перебіг другої світової війни («Щоденник»)
Олександр Довженко — письменник-боєць, патріот. І коли «землю його обплели траншеї, він її біль в своїм серці ніс» (Л. Забашта) і вирішив, що «буде там, де воює народ проти жахливого смертельного ворога». Будучи воїном, він бачив усі страхіття Другої Світової війни, через те й твори його такі схвильовані, сповнені болю й тривоги за долю людства.
Тому і почав Довженко вести свій «Щоденник» у 1941 році, а в березні 1942 р. записи стають регулярними. Геніальна людина страждала душею, тому його «Щоденник» є страшним документом, у якому автор веде свої дослідження причин і перебігу війни з фашистами.
«Що ж буде з народом нашим? Виживе він у цій страшній війні чи загине од німців, од хвороб, од вошей, од голоду, знущань і катувань, і прийдуть свої, і гинутиме він від розстрілів та засилань за участь у співробітництві. Чи пропадуть марно наші жертви?» (5.03.1942 р.)
Записи були кожного дня. Довженко висловлював своє світобачення, душевний стан, переживання, думки про події, давав оцінки різним ситуаціям.«Сьогодні Паска. Найпоетичніше свято людей, що обробляють землю, і найстаріше, безумовно, дохристиянське... Свято над святами. Люди цілували людей. Нема. Нема нічого. Чисто. Продовжується будень. Довжелезний. І ллється кров. Земля занедужала» (4.04. 1942 p.).
Наступного дня він записує свої спогади про минуле мирне життя, про ті радісні почуття, які були в його житті з рідними людьми, односельцями, і висловлює душевну тугу за усім цим втраченим.«Уже сталося найстрашніше, чого я так боявся. На південному фронті вже разом з німцями є полонені українці, нібито з добровольчих батальйонів. їх розстрілюють, звичайно, так що й сліду од їх не зостанеться. Проклятий Гітлер! Скільки ж народу спантеличить і загубить, скільки сліз, скільки буде розстрілів і які страшні козирі знову даються негідникам... сміттю, мотлоху людства вперед на много літ, скільки поживи для помсти і знищення народу. На українських ланах і селах в огні і полум'ї вирішується доля людства, вирішується велетенська проблема світової гегемонії, вирішується доля людства на нашій недолі. Така нещаслива земля наша. Така наша доля нещаслива» (5.04. 1942 p.).
«Щоденник» О. Довженка — це не тільки викривальний документ доби. Це геніальне пророцтво великого майстра на десятки років уперед. Це застереження і поради людини безмірно закоханої в рідну землю.
Тому і почав Довженко вести свій «Щоденник» у 1941 році, а в березні 1942 р. записи стають регулярними. Геніальна людина страждала душею, тому його «Щоденник» є страшним документом, у якому автор веде свої дослідження причин і перебігу війни з фашистами.
«Що ж буде з народом нашим? Виживе він у цій страшній війні чи загине од німців, од хвороб, од вошей, од голоду, знущань і катувань, і прийдуть свої, і гинутиме він від розстрілів та засилань за участь у співробітництві. Чи пропадуть марно наші жертви?» (5.03.1942 р.)
Записи були кожного дня. Довженко висловлював своє світобачення, душевний стан, переживання, думки про події, давав оцінки різним ситуаціям.«Сьогодні Паска. Найпоетичніше свято людей, що обробляють землю, і найстаріше, безумовно, дохристиянське... Свято над святами. Люди цілували людей. Нема. Нема нічого. Чисто. Продовжується будень. Довжелезний. І ллється кров. Земля занедужала» (4.04. 1942 p.).
Наступного дня він записує свої спогади про минуле мирне життя, про ті радісні почуття, які були в його житті з рідними людьми, односельцями, і висловлює душевну тугу за усім цим втраченим.«Уже сталося найстрашніше, чого я так боявся. На південному фронті вже разом з німцями є полонені українці, нібито з добровольчих батальйонів. їх розстрілюють, звичайно, так що й сліду од їх не зостанеться. Проклятий Гітлер! Скільки ж народу спантеличить і загубить, скільки сліз, скільки буде розстрілів і які страшні козирі знову даються негідникам... сміттю, мотлоху людства вперед на много літ, скільки поживи для помсти і знищення народу. На українських ланах і селах в огні і полум'ї вирішується доля людства, вирішується велетенська проблема світової гегемонії, вирішується доля людства на нашій недолі. Така нещаслива земля наша. Така наша доля нещаслива» (5.04. 1942 p.).
«Щоденник» О. Довженка — це не тільки викривальний документ доби. Це геніальне пророцтво великого майстра на десятки років уперед. Це застереження і поради людини безмірно закоханої в рідну землю.
