Поетичні картини літнього ранку в казці М. Коцюбинського «Хо» (уривок «Ранок у лісі»)
Природа — це мати, яка дарує людині життя, надихає її на любов та працю, дає щедрі дари.
Михайло Коцюбинський тонко відчував природу, зворушливо ставився до птахів, дерев, квітів. У казці «Хо», а саме в уривку «Ранок у лісі», він із любов'ю відтворює невимовну красу природи, оспівує її. У пейзажі, яким починається твір, змальовано літні картини лісу. Все в ньому ніби живе: «зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у траві комашня...» Ліс мовби розмовляє з нами своїми кольорами, барвами, пахощами. Ми простежуємо його пробудження. «Спочатку лише де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку». А далі вже вчувається голосне щебетання хору пташок. Автор порівнює цей спів із чудовим концертом. Із гущавини вискакує легка рухлива сарна. її розбудили пташині пісні. А ось полохливий заєць причаївся під кущем. Він ще й з переляку вуха пригнув.
Як гарно описує Коцюбинський небо, що грає різними кольорами! І ось нарешті з'являється сонечко. Це воно дарує життя лісові: «ринуло від сходу ясне проміння», «засипало самоцвітами», «обняло його». Сонце перемогло пітьму, принесло тепло і щастя, життя. Хочеться опинитися там, вдихати п'янкі запахи лісу.
Отже, в казці «Хо» Михайло Коцюбинський змалював первісну природу. Нині від людини залежить її краса, багатство. Тож давайте берегти кожну пташку, кожну квіточку, які приносять нам радість.
Михайло Коцюбинський тонко відчував природу, зворушливо ставився до птахів, дерев, квітів. У казці «Хо», а саме в уривку «Ранок у лісі», він із любов'ю відтворює невимовну красу природи, оспівує її. У пейзажі, яким починається твір, змальовано літні картини лісу. Все в ньому ніби живе: «зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у траві комашня...» Ліс мовби розмовляє з нами своїми кольорами, барвами, пахощами. Ми простежуємо його пробудження. «Спочатку лише де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку». А далі вже вчувається голосне щебетання хору пташок. Автор порівнює цей спів із чудовим концертом. Із гущавини вискакує легка рухлива сарна. її розбудили пташині пісні. А ось полохливий заєць причаївся під кущем. Він ще й з переляку вуха пригнув.
Як гарно описує Коцюбинський небо, що грає різними кольорами! І ось нарешті з'являється сонечко. Це воно дарує життя лісові: «ринуло від сходу ясне проміння», «засипало самоцвітами», «обняло його». Сонце перемогло пітьму, принесло тепло і щастя, життя. Хочеться опинитися там, вдихати п'янкі запахи лісу.
Отже, в казці «Хо» Михайло Коцюбинський змалював первісну природу. Нині від людини залежить її краса, багатство. Тож давайте берегти кожну пташку, кожну квіточку, які приносять нам радість.
