Патріотична та громадянська лірика І. Франка
Поетична спадщина Івана Франка досить різноманітна і за своїми темами, і за формами. Поезія була для нього вираженням громадсько-політичних ідеалів, зброєю боротьби проти експлуататорів, щоденником, який відображав роздуми поета про долю рідного народу. Своє життєве кредо Франко висловив у передмові до збірки «Із літ моєї молодості»: «...скрізь і завжди у мене була одна провідна думка — служити інтересам мого рідного народу та загальнолюдським поступовим, гуманним ідеям».
Іван Франко був відданим патріотом своєї землі, інтереси народу були для нього понад усе. Бачачи навкруги неправду та неволю, поет створює чудові зразки патріотичної та громадянської лірики.Поезія «Гімн» є програмним твором, у якому втілено погляди на життя і суспільний прогрес, звучить віра в перемогу соціальної справедливості.
Народнопісенні традиції розвинув Франко у циклі «Веснянки». Прихід весни, перемога її над морозами і сніговіями збіглися із довгожданими суспільними змінами. Кожен вірш циклу сприймається як мрія про оновлення людського життя, а ліричний герой готовий віддати життя за кращу долю:
Люди, люди! Я ваш брат,Я для вас рад жити,Серця свого кров'ю радВаше горе змити.Вірш «Гримить!» — провісник неминучих суспільних змін, що прийдуть разом із "пробудженням природи. У повітрі вже чується запах грози, яка є символом перемоги над зимовим холодом. Остання строфа поезії є закликом до бою за шастя і волю:
Гей, брати! В кого серце чистеє,Руки сильнії, думка чесная —Прокидайтеся!Вірш «Сідоглавому» Іван Франко написав у відповідь Юліану Романчуку, який звинуватив письменника у відсутності громадянського патріотизму. Псевдопатріотизму українського панства в поезії протиставляється щира й велика любов до України. Франко говорить, що йому, як істинному патріоту, болить її горе і страждання.
Поезія Франка надихала на боротьбу, закликала до бою, вселяла віру в перемогу. Поет завжди думав про свій народ, про його майбутнє. Він закликав українців:Єднаймося, братаймосяВ товариство чесне.Най братерством,Щирими трудамиВкраїна воскресне!
Іван Франко був відданим патріотом своєї землі, інтереси народу були для нього понад усе. Бачачи навкруги неправду та неволю, поет створює чудові зразки патріотичної та громадянської лірики.Поезія «Гімн» є програмним твором, у якому втілено погляди на життя і суспільний прогрес, звучить віра в перемогу соціальної справедливості.
Народнопісенні традиції розвинув Франко у циклі «Веснянки». Прихід весни, перемога її над морозами і сніговіями збіглися із довгожданими суспільними змінами. Кожен вірш циклу сприймається як мрія про оновлення людського життя, а ліричний герой готовий віддати життя за кращу долю:
Люди, люди! Я ваш брат,Я для вас рад жити,Серця свого кров'ю радВаше горе змити.Вірш «Гримить!» — провісник неминучих суспільних змін, що прийдуть разом із "пробудженням природи. У повітрі вже чується запах грози, яка є символом перемоги над зимовим холодом. Остання строфа поезії є закликом до бою за шастя і волю:
Гей, брати! В кого серце чистеє,Руки сильнії, думка чесная —Прокидайтеся!Вірш «Сідоглавому» Іван Франко написав у відповідь Юліану Романчуку, який звинуватив письменника у відсутності громадянського патріотизму. Псевдопатріотизму українського панства в поезії протиставляється щира й велика любов до України. Франко говорить, що йому, як істинному патріоту, болить її горе і страждання.
Поезія Франка надихала на боротьбу, закликала до бою, вселяла віру в перемогу. Поет завжди думав про свій народ, про його майбутнє. Він закликав українців:Єднаймося, братаймосяВ товариство чесне.Най братерством,Щирими трудамиВкраїна воскресне!
