Творчість Бориса Пастернаку – Пастернак Борис

Народився й виріс Борис Леонідович Пастернак у Москві. Його батько був художником, а мати – піаністкою. Яскраві враження дитинства й отроцтва обумовили його вміння складати з натури, пізніше це вміння він іменував суб’єктивно – біографічним реалізмом

У рідному домі поета панувала творча й активна атмосфера, і ніщо з юнацьких занять Пастернаку не зникло даром. Доказу ґрунтовного поетичного виховання несуть ранні вірші й проза: професійність володіння музичною композицією й дисципліна думки вдало з’єдналися із природженою вразливістю й сприйнятливістю

В університетські роки в Пастернаку сформувалися свої погляди й переконання, які допомогли йому надалі непохитно перенести роки війни й позбавлень. “Втрачати в житті більш необхідно, ніж здобувати, – писав він, – зерно не дасть всхода, якщо не вмре. Треба жити невтомно, дивитися вперед і харчуватися живими запасами, які разом з пам’яттю викидає забуття”.

Навесні 1913 року Пастернак блискуче закінчив університет. Одночасно в створеному декількома молодими людьми видавництві “Лірика” на спільних початках вийшов альманах, у якому були надруковані п’ять його віршів. За це літо він написав свою першу самостоятельною книгу, і до нового 1914 року вона вийшла в тім же виданні за назвою “Близнець у хмарах”. До кінця 1916 року вийшла у світло друга книга віршів Пастернаку “Поверх бар’єрів”.

Улітку 1917 року книга лірики “Сестра моя – життя” висунула Пастернаку в ряди перших літературних імен свого часу. Загальний творчий підйом 1917 – 1918 років дав можливість на одному подиху написати наступну книгу віршів “Теми й варіації”, але ця книга, затвердивши ім’я поета, позначила для нього самого внутрішній щиросердечний спад, стала об’єктом невдоволення собою

Вірші, присвячені людям, чиї долі були небайдужі поетові (Брюсову, Ахматовій, Цветаевой, Мейерхольду), як і деякі інші, написані в те ж десятиліття, Пастернак об’єднав з раніше виданими й склав збірник “Поверх бар’єрів”. Підсумковими роботами цього часу стали поеми “Спекторский” і “Охоронна грамота”, у яких Пастернак виклав свої погляди на внутрішній зміст мистецтва і його значення в історії людського суспільства

Ранні вірші Пастернаку складні за формою, густо насичені метафорами. Але вже в них відчувається величезна свіжість сприйняття, щирість і глибина, світяться первозданно чисті фарби природи, звучать голосу дощів і заметілей. З роками Пастернак звільняється від надмірної суб’єктивності своїх образів і асоціацій. Залишаючись як і раніше філософськи глибок і напруженим, його стих знаходить все більшу прозорість, класичну ясність. Однак суспільна замкнутість Пастернаку, його інтелігентська відгородженість від миру соціальних бур значною мірою сковувала сили поета. Проте, Пастернак зайняв у російської поезії місце значного й оригінального лірика, чудового співака російської природи. Його ритми, образи й метафори впливали на творчість багатьох радянських поетів

Пастернак – видатний майстер перекладу. Їм переведені добутки поетів Грузії, трагедії Шекспіра, “Фауст” Ґете

Багато віршів Пастернаку присвячено природі. Поет не байдужий до земних просторів, до весен і зим, до сонця, до снігу, до дощу. Чи не головна тема всього його творчості – благоговіння перед чудом життя, почуття подяки до неї. Майже чверть століття він прожив у підмосковному селищі Переделкино. Поет оспівав його зазимки й снігопади, весняні струмки й ранні поїзди. От він чуйно прислухається до весни, що наступала, у вірші “Усе збулося”.

Я в ліс входжу. І мені не кспеху.

Шарами осідає наст

Як птахові, мені відповість луна,

Мені цілий мир дорогу дасться

Найчастіше це, як у вірші “Сосни “, – пейзаж – міркування. Міркування про час, про правду, про життя й смерть, про природу мистецтва, про таємницю його народження. Про чудо людського існування. Про жіночу частку, про любов. Про віру в життя, у майбутнє. І скільки в цих віршах світла, серцевої пристрасті до Батьківщини, до скромних людей праці! Розмовне просторіччя, так звані прозаизмы, самий звичайний, буденний ландшафт, стоги й ріллі, учні й слюсарі в повнісіньким ранковому переделкинском поїзді – все це одухотворено щирим художником

Ім’я Бориса Пастернаку – своєрідного й неповторного російського лірика – уписано в історію літератури навіки. Людям вічно буде необхіднаі його одухотворене, дивовижне й повне життя поезія, що розповідає не тільки про загальне благо, але, насамперед, що призиває робити добро окремим людям, як би мало воно не було