Короткий зміст “Історія любовних пригод самотньої жінки” Сайкаку по главах – Частина 2

Пригощав мене найдешевшим супом з риби, а на матерію на нове плаття скупився. Так ще до того ж постарів за рік, слух втратив, так що доводилося йому підносити руку до вуха, усе кутався у ватяні плаття, ну, а про милих дам і думати забув. За старих часів цінували зовсім юних служниць, а тепер люблять, щоб служниця виглядала посолиднее, років так двадцяти п’яти, і могла б супроводжувати носилки сгоспожой.

И хоча мені було дуже неприємно, але причепурилася в скромне плаття служниці, зав’язала волосся простим шнурком і стала задавати домоправительці наївні питання: «Що народиться зі снігу?» тощо. Порахували мене вуж дуже простій і наївної, у житті нічого не видавшей.

Від усього я червоніла й здригалася, і слуги за мою недосвідченість прозвали мене «дурною мавпочкою», словом, прослыла я доконаної простушкой. Хазяїн з господаркою по ночах віддавалися любовним шаленствам, і як же заходилося моє серце від пристрасті й бажання. Один раз рано ранком у свято прибиралася у вівтарі Будди, як раптом прийшов туди хазяїн створити першу молитву, а я побачивши міцного молодого чоловіка зірвала із себе пояс. Хазяїн був уражений, але потім у шаленому пориві кинувся до мене й повалив статую Будди, упустив свічник. Потихеньку – Полегоньку прибрала я хазяїна до рук і задумала справу недобре – перевелися господарку, а для того вдалася до недозволених способів: чарам і бесівським заклинанням

Але не змогла господарці нашкодити, швидко вийшло всі назовні, пішла про мене й хазяїна дурна поголоска, і незабаром вигнали мене з будинку. Стала бродити я, як божевільна, під палючим сонцем по вулицях і мостам, оголошуючи повітря божевільними лементами: «Я хочу чоловічої любові!» і танцювала, немов припадочна. Люди на вулицях засуджували мене

Подув холодний вітерець, і в гаї криптомерии я раптом опам’яталася й зрозуміла, що я нагая, повернувся до мене мій колишній розум. Призивала я лихо на іншу, а постраждала сама. Улаштувалася я служницею на посилках у заміському будинку однієї знатної дами, що жорстоко страждала від ревнощів – чоловік її, красень, безбожно змінював їй. І вирішила та дама влаштувати вечірку й запросити всіх своїх придворних дам і служниць і щоб усе без утайки розповіли, що в них на душі, і щоб чорнили жінок із заздрості, а чоловіків з ревнощів. Комусь дивної здалася ця забава

Принесли чудової красу ляльку, виряджену в пишне вбрання й прийнялися все жінки по черзі виливати перед нею свою душу й розповідати історії про невірних чоловіків і коханців. Одна я догадалася в чому справа. Чоловік господарки знайшов собі красуню в провінції і їй віддав своє серце, а господарка повеліла зробити ляльку – точну копію тої красуні, била її, мучила, немов сама суперниця попалася їй у руки. Так тільки один раз відкрила лялька ока й, розчепіривши руки, пішла на господарку й схопила неї за поділ

Ледь вона врятувалася й з тої пори занедужала, стала марніти. Вирішили домашні, що вся справа в ляльці, і задумали спалити її. Спалили й попіл зарили, але тільки щоночі із саду, з могили ляльки стали доноситися стогони й плач. Прознали про те люди й сам князь. Призвали служниць на допит, довелося все розповісти. Та й дівчину – наложницю призвали до князя, отут я й побачила неї – гарна була незвичайно, а вуж як граціозний

З лялькою – не зрівняти. Злякався князь за життя тендітної дівчини й зі словами: «Як огидні бувають жінки!» відіслав дівчину в рідний будинок подалі від ревнивиці – дружини. Але сам перестав відвідувати покои пані, і їй при житті випала доля вдови. Мені ж так усе огиднуло, що отпросилась я в Канагата з наміром стати черницею

У Новій гавані коштують кораблі з далеких країн так із західних провінцій Японії, і матросам, і торговельним людям з тих кораблів продають свою любов черниці з околишніх сел. Снують взад – уперед гребні човни, на веслах молодці, за кермом який – небудь побілений сивинами старий, а в середині причепурені монахини – певички. Черниці клацають кастаньетами, юні черниці із чашами для милостині випрошують дріб’язок, а потім без усякого стиснення на очах у людей переходять на кораблі, а там уже їх чекають заїжджі гості. Одержують черниці монетки по ста мон, або оберемок хмизу, або зв’язку макрелі. Звичайно, вода в стічній канаві всюди брудна, але черниці – шльондри – особливо низьке ремесло

Зговорилася я з однією старою черницею, що стояла на чолі цієї справи. У мене ще залишалися сліди колишньої краси, і мене охоче запрошували на кораблі, платили, щоправда, мало – усього три моммэ за ніч, але однаково три моїх шанувальники розорилися вчистую й пішли по дорогах. Я ж, не піклуючись про те, що з ними стало, продовжувала розспівувати свої пісеньки. А ви, вітряні гуляки, уразумели, як небезпечно зв’язуватися з певичками, так ще із черницями?

Недовго витримала я таке життя й зайнялася іншим ремеслом: прийнялася зачісувати модниць і придумувати вбрання чепурухам. Потрібно мати тонкий смак і розуміти швидкоплинність моди, щоб робити такі речі. На новій службі в гардеробних відомих красунь я одержувала вісімдесят моммэ срібла в рік так ще купу ошатних платтів

Надійшла я в служіння до багатої пані, собою вона була дуже гарна, навіть я, жінка, була скорена. Але було в неї на душі горі неизбывное, ще в дитинстві втратилася вона від хвороби волось і ходила в накладці. Хазяїн же її про тім не підозрював, хоч і важко було зберегти все втайне.

Я не відступала від пані ні на крок і всілякі хитрування зуміла сховати її недолік від чоловіка, а то впаде з голови накладка – і прощай любов назавжди! Всі б добре, але позаздрила пані моїм волоссям – густим, чорним, як вороново крило, і веліла спочатку обстригти їх, а коли вони отросли – повыдергать їх, щоб чоло оплешивел. Вознегодовала я на таку жорстокість пані, а та все пущі злиться, з будинку не випускає. [ 1 ]