Исповедальная лірика Марини Цветаевой – Цветаева Марина

Чудовий росіянин поет Марина Цветаева один раз сказала: “Я не вірю віршам, які – ллються. Рвуться – так!” І доводила це протягом всього життя власними – рвущимися із серця – рядками. Це були дивно живі вірші про пережитий, не просто про вистражданий – про потрясшем. І в них завжди було і є подих. У самому буквальному значенні: чутно, як людина дихає. Всі вірші Цветаевой мають джерело, ім’я якому – душу поета

Якщо душа народилася крилатої –

Що їй хоромы – і що їй хати

Навіть у найперших, наївних, але вже талановитих віршах виявилася краща якість Цветаевой як поета – тотожність між особистістю, життям і словом. От чому ми говоримо, що вся поезія її – сповідь!

У жовтні 1910 року Цветаева, ще учениця гімназії, на власні гроші видає свій перший збірник віршів “Вечірній альбом”. Перша книга – щоденник дуже спостережливої й обдарованої дитини: нічого не вигадане, нічого не прикрашено – усе прожито нею:

Ах, цей мир і щастя бути на світі Ще недорослий чи передасть вірш?

Уже в першій книзі є гранична щирість, ясно виражена індивідуальність, навіть нота трагізму серед наївних і світлих віршів:

Ти дав мені дитинство – краще казки

И дай мені смерть – у сімнадцять років –

На такі “дитячі вірші? відгукнулися справжні майстри. М. Волошин писав, що ці вірші “потрібно читати підряд, як щоденник, і тоді кожний рядок буде зрозуміла й доречна”. Про інтимність, исповедальности віршів Марини Цветаевой писав в 1910 році й В. Брюсов: “Коли читаєш її книги, мінутами стає ніяково, немов заглянув нескромно через напівзакрите вікно в чужу квартиру… З’являються вже не поетичні створення, але просто сторінки чужого щоденника”.

Перші вірші – це звертання до матері, розмова із сестрою Асею, з подругами, визнання в любові, поклоніння Наполеонові, міркування про смерть, любов, життя. Це всі, чим повна дівчинка на початку життя, у світлих надіях, у романтичних мріях:

Зберігай, Господь, твій голос дзвінкий

И мудрий розум в 16 років!

Свій коханого й чоловіка Марина Цветаева кликала у віршах “царевичем”, “чарівником”, і сила її любові не була таємницею для читача. Цветаева не могла любити, не захоплюючись, не схиляючись:

У його особі я лицарству вірне

Усім вам, хто жив і вмирав без страху, –

Такі – у фатальні часи –

Складають станси – і йдуть на плаху

В 1912 році з’являється друга книга Цветаевой – “Чарівний ліхтар”, а потім в 1913 році – вибране “Із двох книг”, куди ввійшли кращі вірші починаючої поетеси. Теми й образи цих книг поєднує “дитячість” – умовна орієнтація на романтичне бачення миру очами дитини; дитяча закоханість, безпосередність, милування життям. Поетична мова цих збірників універсальний і включає традиційний набір символів літератури першого десятиліття XX в. Здатність “закріплювати поточна мить” і автобіографічність віршів надають їм щоденникову спрямованість. У передмові до збірника “Із двох книг” Цветаева вже відкрито говорить про дневниковости: “Все це було. Мої вірші – щоденник, моя поезія – поезія власних імен”.

Пошук свого нового поетичного “я” відбивається в поезії Цветаевой 1913 – 1915 років, об’єднаної в збірнику “Юнацькі вірші” (він не опублікований). Зберігаючи щоденникову послідовність, її творчість “переходить” від умовності до цілком життєвої відвертості; особливого значення набувають усілякі подробиці, деталі побуту. У добутках того років вона прагне втілити те, про що говорила ще в передмові до вибраного “Із двох книг”: “Закріплюйте щомиті, кожний жест – і форму руки, його що кинула; не тільки подих – і виріз губ, з яких він, легкий, злетів. Не нехтуйте зовнішнього!..” Пошук нового відбився й на загальній організації її віршів. Вона широко використовує логічний наголос, переноси, паузи не тільки для посилення експресивності вірша, але й для семантичного контрасту, для створення особливого інтонаційного жесту

Події першої світової війни вносять новий пафос у російську поезію, і в лірику Цветаевой теж намечается новий етап. Передреволюційні роки в її творчості відзначені появою російських фольклорних мотивів, використанням традицій міського “жорстокого” романсу, частівок, заклять. У віршах 1916 року, що згодом увійшли в “Версти”, знаходять життя такі споконвіку цветаевские теми, як Росія, поезія, любов

У цей період дочка Цветаевой Аля стала для матері гордістю, очікуванням чогось із ряду геть вихідного:

Усе буде тобі покірно,

И все при тобі – вірші.

Ти будеш, як я –