«Хто любить, повинен розділити доля того, кого він любить» – Булгаков Михайло

Через весь роман Булгакова «Майстер і Маргарита» проходить лейтмотив милосердя Маргарити, милосердя, продиктованого великою любов’ю. Її почуття всепоглощающе й безмежно. Тому фраза, винесена в назву мого твору, точно характеризує історію взаємин Майстри й Маргарити. Я вважаю, що справжньої може називатися тільки та любов, що не вимагає нічого замість. Це стосується всякої любові (а не тільки взаємин між чоловіком і жінкою): любові дітей до батьків (і навпаки), любові до друзів і взагалі любові до ближнього. Адже саме таку безкорисливу любов проповідував Ісус Христос. Добрі справи, які ми творимо, спонукувані любов’ю, приносять користь ближнім, а іноді зроблене добро вертається до нас сторицей. Але все – таки, творячи добро, не можна керуватися корисливими цілями, тому як любов не припускає поняття «повинен» або умовиводу «якщо я допоможу йому, то в потрібний момент він буде зобов’язаний допомогти мені». Всі добрі вчинки відбуваються лише по заклику серця

Так і Маргарита – завжди діяла, прислухаючись до велінь власного серця, і всього її спонукання були щирими. Для неї в Майстру укладений увесь світ, а в романі улюбленого – ціль її життя. Маргарита повна рішучості зробити що завгодно заради Майстра, і на цю рішучість її надихає любов. Це вона творить чудесні речі: Маргарита готова відправитися з Майстром в останню путь, і в цьому вчинку найбільше яскраво проявляється її самопожертва. Вона готова розділити доля Майстра, вона готова навіть укласти угоду з дияволом заради порятунку улюбленого. Крім того, навіть ставши відьмою, вона не втрачає добрих спонукань. Любов Маргарити ніколи не вимагала віддачі, вона була дарующей, а не бере. У цьому – суть справжньої любові. По – іншому бути не може. І дай Боже випробувати таке справжнє почуття тому, хто гідний цього. У житті кожної людини бувають захопленості. Спочатку загоряється іскра, і тоді здається, що от воно свершилось – це саме те довгоочікуване високе почуття. Іноді почуття закоханості тривають довго, іноді ілюзії розбиваються майже відразу. Але справжня любов, як би пишномовно це не звучало, трапляється раз в 100 років. Таку любов описує Булгаков. Таку любов описує Куприн у повісті «Гранатовий браслет». Різниця між зображеними в цих добутках історіями любові полягає тільки в тім, що в романі «Майстер і Маргарита » це почуття взаємно.

Також я думаю, що фраза «Хто любить, повинен розділити доля того, кого він любить» співзвучна вираженню Сент – Екзюпері «Ми відповідаємо за ті, кого приручили». Ми повинні бути відповідальними за свої почуття й, отже, завжди розділяти доля улюблених нами людей