Родина капітана Миронова – Пушкін Олександр

(по повісті А. С. Пушкіна «Капітанська дочка»)

Дія повести «Капітанська дочка» відбувається в 1772 – 1775 роках, під час повстання Пугачова. Хоча воно й не мало вирішального значення для історії, воно зіграло найважливішу роль у формуванні характерів героїв

Потрапивши на службу в Білогірську міцність, Петро Гринев знайомиться з її мешканцями – родиною коменданта капітана Івана Кузьмича Миронова й всіма іншими, хто живе в «богоспасаемой міцності». Родина Миронових невелика: сам комендант, його дружина Василиса Єгорівна й дочка Марья Іванівна. Побут родини налагоджений, моральні підвалини в ній міцні. Комендант комічний і простодушний, і дружина тримає його під каблуком. Навряд чи ні всім у міцності заправляє Василиса Єгорівна, стругаючи, ґрунтовна, хитромудра, що зуміла спритно вивідати в Івана Ігнатійовича таємницю про Пугачевском повстання. Їхня дочка – Марья Іванівна, «дівчина років осьмнадцати, круглолиця, рум’яна, зі світло – русявими волоссями, гладко зачесаними за вуха», «розсудлива й чутлива». Родина коменданта із привітністю приймає «панське дитя» Петрушу Гринева, що стало згодом коханим і рятівником їх осиротілої дочки

Наближення небезпеки – заколотного війська під предводительством Пугачова, змушує героїв повісті розкритися з нової сторони. Василиса Єгорівна не погоджується залишити чоловіка й сховатися за кам’яними стінами Оренбурга. Розуміючи марність своїх дій, Іван Кузьмич все – таки не здається переможцям, а отстреливается з гармати, намагається підняти своїх «солдатушек», нанести хоч який – небудь удар по ворогу. Минаючи кров’ю, він відмовляється визнати царем злодія й самозванця й з достоїнством приймає смерть. Бідна Василиса Єгорівна теж гине, перед смертю назвавши Пугачова «швидким каторжником». Поняття честі й боргу в подружжя Миронових вище всього, на таких людей завжди можна покластися. «Стародавні люди», патріархальні, чисті, заслуговують поваги й преклоніння

Зовні слабка й соромлива Маша не раз проявляє силу духу й стійкість: вона відмовляє Швабрину, хоча він і «гарного прізвища », а пізніше зберігає вірність улюбленому Петруше, не піддаючись домаганнями й погрозам Швабрина. Її не лякає можлива смерть. Машина любов чиста й глибока. І коли її коханої людини заарештували, вона, проста провінційна дівчина, доходить до самої імператриці, щоб урятувати Петрушу, до кінця відстоює свою любов. Це її принципи, ними вона ніколи не поступиться. Слабість і сором’язливість обертаються силою й жертовністю, головним достоїнством натури росіян жінок

Родина капітана Миронова – приклад того, що честь і борг дійсно можуть стати наріжним каменем людського життя, що життя по честі й боргу – подвиг