Руйнуючий вплив ревнощів

ПРО, як убийственно ми любимо,

Як у буйній сліпоті страстей

Ми те всього вірніше губимо,

Що серце нашому милею

Ф. И. Тютчев

Руйнуючий вплив ревнощів – от проблема, над якою міркує М. А. Шолохов в уривку з роману «Тихий Дон».

Це моральне питання ставиться до категорії вічних. Скільки існує людство, стільки поруч із любов’ю йде рука об руку ревнощі

Жан – Батист Мольер, французький драматург і актор, писав, що «…любов ревнивця більше походить на ненависть”. Як ці слова яскраво характеризують почуття шолоховской героїні Наталі. Автор, жалуючи й засуджуючи героїню одночасно, показує, як змучена ревнощами, скривджені, настрадавшаяся жінка в нестямі проклинає чоловіка, тим самим роблячи страшний гріх

Я слідом за автором жалую Наталю, співчуваю їй, але все – таки засуджую героїню. Як треба ненавидіти чоловіка, щоб просити в Бога смерті йому! І всьому провиною – ревнощі…

Ревнощі – це почуття, що є самим руйнівним стосовно любові. Згадую майже забуту легенду про те, що прародителька роду людського Ева була не першою дружиною Адама. А трапилося це так. На початку почав найпершу жінку Творець створив з вогню. Красуня Лилит стала дружиною Адама. Але запах глини, з якої був створений Адам, чужорідний для Лилит запах обтяжував неї, і чоловік став їй неприємний. День у день розпалювалася любов Адама до дружини, але першу на землі родину безупинно трясли конфлікти. Вогненна Лилит тяглася до неба, до волі. І один раз вона зустріла на своєму шляху істота, створена, як і вона, з вогню. І нехай виявився їм злою геній, Лилит утекла до коханого. Безвихідний розпач обрушився на Адама. Це гнітючий стан і було вперше виявленим миру почуттям ревнощів

Невіддільні ревнощі від любові й у драмі М. Ю. Лермонтова “Маскарад”. Головний герой Арбенин, осліплений ревнощами, що не має ніякого ґрунту, убиває свою гаряче кохану дружину Ніну…

Таким чином, ревнощі, як почуття, що існувало в століттях, відповідно до слів В. Шекспіра, є “чудовисько, саме себе й що зачинає, і народжує”.