Рідна мова

Рідна мова… Він так неповторний, мелодійний і співучий, тому що увібрав у себе гул дібров і лугів, полів і лісів, ароматний, п’янкий захід рідної землі. У народі немає більшого скарбу, чим його мова. Тому що саме мова – це характер народу, його пам’ять, історія й духовна могутність. У ньому відображаються звичаї, традиції, побут народу, його розум і досвід, краса й сила душі, він його, народу, колір і зав’язь. Ще в дитинстві рідна мова допомагає нам пізнавати мир, відкривати для себе великий і чарівний мир життя. Без мови не може існувати й розвиватися суспільство, тому що він допомагає людям обмінюватися думками, висловлювати свої почуття, досягати взаєморозуміння, створювати духовні цінності

Слово дуже багато означає в житті. Як відомо, воно може впливати на долю, воно вмить змінює настрій, робить людини щасливим або розгубленим. Прикро, коли чуєш, як часом, люди спотворюють нашу мову такими словами, яких не знайдеш у жодному зі словників. Чи то зневажаючи, чи те не знаючи мови

Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, до рідного народу, не заслуговує на увагу й повагу. І це боляче нам, тим, хто любить рідну Україну, рідну мову. Мова служить нам завжди. Щирими словами ми звіряємося в дружбі, словами ніжними відкриваємо серце коханій людині, словами гостра й твердими, «начебто сталь», даємо відсіч ворогові. Не можна ходити по рідній землі, не зачаровуючись рідною мовою, не знаючи й не вивчаючи її.

Українська мова – це квітчаста, запашна, нев’януча квітка, що вічно цвіте, долаючи час, кидаючи квітчасту стрічку з минулого в майбутнє. Вона виткана й червоною калиною, і синім барвінком, і вишневим кольором і запашною рутою – м’ятою. Українська мова – це неоціненне духовне багатство, з яким народ живе, передаючи з покоління в покоління мудрість, славу, культуру й традиції. Наше українське слово, хоча й умирало з голоду, і бідувало, переслідувалося й заборонялося, але вистояло й відродилося й продовжує хвилювати серця багатьох. Нашій мові потрібний саме зараз вогонь любові й духовна міць

Калиновим, солов’їним називають українські поети наша мова. Кожний поет по – своєму, але разом з тим щиро, із синівською любов’ю звеличує рідну мову. Одна українська приказка говорить: «Ласкавими словами й гадюк зачаровують». Давайте берегти рідну мову, поважати й розвивати, піклуватися про його чистоту й красу, намагатися говорити один одному лише добрі слова, тоді й мир навколо стане краще, добріше.