Герої – «недотепи» у драматургії А. П. Чехова (По одній з п’єс: «Вишневий сад» або «Три сестри») – Салтиков – Щедрін Михайло

«Вишневий сад» – остання п’єса Чехова. Дворянська загибель – основна тема добутку

Усе валить через борги: сад рубається, садиба продається, земля розділяється по шматочках на дачні ділянки. Хазяї садиби не можуть вибратися з боргів, тому що звикли жити за чужий рахунок, самі ж безпомічні. Автор називає їх «недотепами», тому що вони жалісні, дивлячись на них у нас виникає гіркота й іронія. Недотепами в п’єсі можна назвати більшість героїв. Але автор уживає це слово лише до деяких персонажів: Дуняше, Яші, Пете Трофимову, Фірсові

Леше – лакей, що мріє про гарне життя в Парижу. Він духовно вбога людина, що не усвідомлює этого. Його недотепство відчув Фірс

Ще одна нездара – Шарлоту Іванівна – гувернантка. Вона не знає про себе нічого. Як тільки те, що її смерті батьків учила німецька пані. Вона самотня. «Двадцять два нещастя», це прізвисько говорить саме за себе. Воно належить конторникові Епиходову. Він постійно незадоволений життям. Він не утворений і відкинутий улюбленої

Лакей Фікс поповнює ряд недотеп. Це раб, для якого скасування кріпосного права приносить тільки страждання. Він вірно піклуватися про свого хазяїна

Раневская й Гаїв – колишні хазяї вишневого саду. З – за боргів вони втратили всі свої маєтки. Вони навіть не спробували врятувати чудесний сад, садибу, землі. Це безпомічні люди, які звикли існувати за чужий рахунок. Усе, що нагадувало про дитинство героїв було продано. Вони ж тільки ностальгічно вертаються в спогадах до свого саду й садиби

Переживання хазяїв искренны, хоч іноді бувають переграні. Доля Раневской піднесла їй не мало болю й страждань: смерть чоловіка, загибель сина, відхід коханця. Через це вона сильно переживає, що навіть не зауважує горя й страждання інших. У цьому проявляється її егоїзм

«Вічний студент» Петя Трофимов. Його теж можна назвати недотепою. Йому не вистачає любові, хоча він уважає себе вище цього. Насправді він ледачий мрійник і ідеаліст. Єрмолай Лопахин теж повинен бути в рядах недотеп. Він має ніжну душу й подвійність образа. Він так само як і все самотно й нещасний

Будучи самим процвітаючим героєм п’єси він скаржиться на складне, нещасне життя. П’єса «Вишневий сад» через безліч смутних думок можна назвати драмою. А саме драмою про нерозумних жителів Росії

Бунін Іван Тема життя й смерть у прозі Івана Буніна

Життя й смерть – одна з головних тем творчості И. А. Буніна. Він завжди підводив до висновку, що смерть невід’ємна частина життя. Вона виступає в ролі покарання або рятування. Жити, на думку автора, можна тільки люблячи

Розповідь «Брати»(1914р.) смерть наступає у вигляді избавленья. Розповідь про юнака – рикші й богатом мандрівнику з Англії. Юнак не представляє своє життя без любові, чого й позбавили його «брати». Єдиний вихід, що він бачить – смерть. «Богатый» брат, залишившись без великої мети в житті теж іде з життя

У розповіді «Пан із Сан – Франциско» Бунін показала рабство, але не те древнє, а цивілізоване. Герой – багатій з Америки. Його ім’я ніхто не пам’ятає. Він благополучний. І вирішує відправиться з родиною в подорож. І все б було гарно, якби не одне але – смерть героя. Цього відходом пішла і його влада над людьми

Всі його заощадження не залишилися родичам. Такі були закони. Для похорону йому надали коробці з – під содової води. Сенс життя аж ніяк не в багатстві, а в духовному багатстві, мудрості, доброті. Так само в цій розповіді показано, що життя й смерть завжди йдуть поруч. Настання смерті – нормальне явище

У розповіді «Село» смерть для старого не вирок, а нагорода, що він заслужив. У розповіді «Чаша життя» пише об буття, про його зміст. Бунін уважав, що кожний повинен замислюватися про сенс життя. І ті, хто цього не робили жахали автора

Сам Бунін замислюється про своє призначення, адже розуміє, що життя не вічне. Він любить людей і тому не хоче бути забутим, хоче залишитися ввеках.

Тема любові широко висвітлюється в роботах Буніна. Між життям і смертю його героїв в’ється вихорь почуттів і любові. У більшості випадків автор дає зрозуміти, що любов безсмертна. Але іноді любов умирає протии волі закоханих. А іноді порятунком від любові може стати тільки смерть

Багато хто його роботи називають песимістичними, безрадісними. Це глибоко обурювало автора. Адже в його розповідях немає зів’янення. До того ж Бунін писав трагично тільки тоді, коли сам почував гіркоту життєвих тягот