Твір по картині Тропініна «Мереживниця» – Тропінін Василь
«Мереживниця» є однієї з найвідоміших картин В. А.Тропініна. Вона була написана в 1823 році. Саме в цей рік 47 – літній кріпосний художник одержав вільну. «Мереживницю» тепло зустріли й критики, і публіка, вона стала грандіозним відкриттям у російському мальовничому мистецтві
Мальовничий талант Тропініна повною мірою розкрився в цьому полотні. Тут ми можемо побачити впевнений малюнок, природний колорит, грамотне висвітлення. Для своєї героїні живописець використовує світлі тони, зливаючи їх з бузково – сірими й сріблистими відтінками. З ніжністю й любов’ю він показує предмети майстерності рукодільниці – частина мереживного полотна й коклюшки
Миловидна особа рукодільниці з легкою таємничою посмішкою, що немов висвітлює її особу, привітно звернено до глядача. Здається, що вона лише на хвилинку, ні, навіть на секунду зупинилася, приколюючи візерунок маленькою ручкою… Все идеально в цій дівчині: і юне личко, і гарні волосся, і моторні руки… У цієї дівиці настільки природні очі, що відблиски відбиваючись на полотні, роблять мереживницю дуже справжньої
Цим портретом художник показав, що навіть звичайна селянка може бути гарна, витончена й кокетливої, не менш, ніж панянка дворянка. Тропінін відкриває нам красу кріпосної дівчини, життя якої проходить у важкій праці. Правда, його начерки приховують від глядача щирих мереживниць: некрасивою, згорбленою, напівсліпою, убитою роботою. А в цій картині головне бажання художника – показати, що проста селянка теж може бути прекрасної
Безумовно, глядач приходить у замилування, коли дивиться на цю картину, що з’єднує в собі всі краси мальовничого мистецтва: природний колорит, приємність кисті, правильне висвітлення
Крім того, у самому портреті видна чиста душа красуні і її лукавий, цікавий погляд, що вона кидає на когось вошедшего в той момент. Її оголені витончені руки вмить зупинилися, робота припинилася, з незайманих грудей вирвалися подих – і все це передано з такою правдою, щирістю й простотою
У своїй картині художник оспівує щиросердечну гармонію й почуття людського достоїнства, властивій працьовитій селянці, що не дивлячись на тяжкі умови суворого побуту збереже його на все життя