«Думка сімейна» у романі Толстого «Війна й мир» – Толстої Лев

Родина для Толстого – це ґрунт для формування людської душі, і в той же час в «Війні й світі» введення сімейної теми є одним зі способів організації тексту. Атмосфера будинку, родового гнізда, на думку письменника, визначає склад психології, поглядів і навіть долі героїв. Саме тому в системі всіх основних образів роману Л. Н. Толстой виділяє кілька родин, на прикладі яких яскраво виражене авторське відношення до ідеалу домівки, – це Болконские, Ростови й Курагины.

У той же час Болконские й Ростови – це не просто родини, це цілі життєві уклади, уклади, засновані на російських національних традиціях. Напевно, найбільше повно ці особливості проявляються в житті Ростових – шляхетно – наївної родини, що живе почуттями й імпульсними поривами, що сполучить у собі й серйозне відношення до сімейної честі (Микола Ростов не відмовляється від боргів батька), і сердечність, і теплоту внутрісімейних відносин, і хлібосольство, і гостинність, завжди властиве росіянином людям

Доброта й безтурботність родини Ростових поширюються не тільки на її членів; навіть сторонній для них людина, Андрій Болконский, виявившись у Втішному, ураженою природністю й життєрадісністю Наташи Ростовой, прагне змінити своє життя. І, напевно, самим яскравим і найбільш характерним представником ростовської породи є Наташа. У її природності, палкості, наївності й деякій поверховості – суть родини

Подібна чистота відносин, висока мораль ріднять Ростових із представниками іншої дворянської родини в романі – з Болконскими. Але в цієї породи основні якості протилежні ростовськими. Усе підлегло розуму, честі й боргу. Саме ці принципи, імовірно, і не можуть прийняти й зрозуміти чутливі Ростови

Почуття фамільної переваги й власного достоїнства яскраво виражені в Марье – адже й вона, більш, ніж всі Болконские, схильна приховувати свої почуття, уважала шлюб брата й Наташи Ростовой невідповідним

Але поряд із цим не можна не відзначити й роль боргу перед Батьківщиною в житті цієї родини – захист інтересів держави для них вище навіть особистого щастя. Андрій Болконский їде в той час, коли дружина повинна народити; старий князь у пориві патріотизму, забувши про свою дочку, рветься на захист Вітчизни

И в той же час необхідно сказати, що у відносинах Болконских є присутнім, нехай глибоко приховувана, любов, природна й щира, схована під маскою холодності й зарозумілості

Прямі, горді Болконские зовсім не схожі на затишно – домашніх Ростових, і саме тому єднання двох цих пологів, у поданні Толстого, можливо лише між найбільш нехарактерними представниками родин (шлюб між Миколою Ростовим і князівною Марьей), тому зустріч Наташи Ростовой і Андрія Болконского в Мытищах служить не для того, щоб з’єднати й виправити їхні відносини, а щоб заповнити й прояснити їх. Саме в цьому й криється причина врочистості й пафосности їхніх відносин в останні дні життя Андрія Болконского. Зовсім не схожа на ці дві родини низька, «підла» порода Курагиных; їх навіть із працею можна назвати родиною: ніякої любові між ними ні, є лише заздрість матері до своєї дочки, презирство князя Василя до своїх синів: «спокійному дурневі» Іполитові й «неспокійному дурневі» Анатолю. Їхня близькість – кругова порука егоїстичних людей, їхня поява, нерідко в романтичному ореолі, викликає кризи в інші родинах

Анатоль, символ волі для Наташи, волі від обмежень патріархального миру й у той же час від границь дозволеного, від моральних рамок припустимого…

У цій «породі», на відміну від Ростових і Болконских, немає культу дитини, немає трепетного до нього відносини

Але ця родина інтриганів – наполеонов зникає у вогні 1812 року, подібно невдалій світовій авантюрі великого імператора, зникають і всі інтриги Элен – заплутавшись у них, вона вмирає

Але до кінця роману з’являються нові родини, що втілили в собі найкращі риси обох пологів, – гордість Миколи Ростова поступається місцем потребам родини й міцніючому почуттю, а Наташа Ростова й Пьер Безухов створюють той домашній комфорт, ту атмосферу, які вони обоє шукалися

Микола й князівна Марья, імовірно, будуть щасливі – адже вони саме ті представники родин Болконских і Ростових, які здатні знайти щось загальне; «лід і пломінь», князь Андрій і Наташа були не здатні зв’язати свої життя – адже навіть люблячи, вони не могли до кінця зрозуміти друг друга

Цікаво додати, що умовою для з’єднання Миколи Ростова й набагато більше глибокої Марьи Болконской стала відсутність відносин між Андрієм Болконским і Наташей Ростовой, тому ця любовна лінія активізується лише наприкінці епопеї

Але, незважаючи на всю зовнішню завершенность роману, можна відзначити й таку композиційну особливість, як відкритість фіналу – адже не випадкова остання сцена, сцена з Николенькой, що вобрали в себе все кращ і саме чисте, що було в Болконских, у Ростових і Безухова. Він – майбутнє…