«Нові люди» у романі Миколи Чернишевського «Що робити?» – Чернишевський Микола

«Нові люди», про які писав у своєму романі Чернишевський, були представниками нової фази розвитку суспільства того часу. Мир цих людей формувався в боротьбі зі старим режимом, що зжив себе, але продолжали панувати. Герої роману майже на кожному кроці стикалися із труднощами й негодами старого порядку й переборювали їх. «Нові люди» у добутку – різночинці. Вони були рішучі, мали мета в житті, знали, що їм варто робити, були об’єднані загальними ідеями й прагненнями. «Головне їхнє прагнення – щоб народ був вільний, щасливий, жив у достатку». «Нові люди» вірили у свій народ, бачили його рішучим, могутнім, здатним на боротьбу. Але щоб він домігся своєї мети, треба навчити його, надихнути й згуртуватися

У різночинцях, які є героями роману Чернишевського, розвинене почуття власного достоїнства, гордість, здатність постояти за себе. Автор пише: «Кожний з них – людина відважний, не коливний, що не уступає, що вміє узятися за діло, і якщо візьметься, то вже що міцно хапається за нього, так що воно не вислизне з рук. Це одна сторона їхніх властивостей; з іншого боку, кожний з них людина бездоганної чесності, такий, що навіть не спадає на думку питання, чи можна покластися на цю людину у всьому, безумовно? Це ясно, як те, що він дихає грудьми; поки дихає ці груди, вона гаряча й незмінна, сміло кладіть на неї свою голову…» Чернишевський зміг показати їх загальні, типові риси, але й особливості кожного з них

Лопухів і Кірсанов завжди сподівалися тільки на себе, разом трудилися в ім’я високої мети – розвивати й удосконалювати науку, безкорисливі, допомагають тим, кому потрібна допомога, хто гідний її. Вони не шукали вигоди в лікуванні хворих. Але Дмитро Сергійович – більше спокійний, Олександр Матвійович – емоційна й артистична натура

Вірі Павлівні важко жилося у власному будинку через постійні утиски й докори матері, але вона не зломилася під гнітом, не здалася на милість старим порядкам. Ця героїня була сильної по натурі, з раннього віку мала власні погляди на життя, їй завжди хотілося волі й життя без неправди. Не в її звичці було кривити душею перед людьми й, головне, перед самою собою. Вона не могла будувати своє щастя на нещастя інших, не терпіла, коли з нею зверталися, як з річчю. Віра Павлівна намагалася зрозуміти розумний пристрій суспільства, тому створила швальню зі справедливими порядками й умовами. Гроші її не цікавлять, їй хочеться побачити сам процес. Роблячи добре для себе, робить добре й для інших. Віра Павлівна, створюючи майстерню, задається метою виховати «нових людей». Вона вважає, що гарних людей багато, але їм треба допомогти, а вони нададуть допомогу іншим, «нових людей» стане більше. Віра Павлівна – інший характер, чим Катерина Полозова.

Рахметов – особлива людина, із всіх інших він самий діяльний. Розуміє, що боротьба за новий мир буде не на життя, а на смерть. Усілякими засобами готовить себе до неї. Цей герой – «сіль солі землі, двигун двигунів». Він відрікся від своїх особистих інтересів заради однієї мети. Має величезну енергію, витримкою, ясністю думок і поводження. Як пише Чернишевський: «Рахметов – натура кипуча, він був майстер вести справу, був великий психолог».

«И Лопухів, і Кірсанов, і Віра Павлівна, і Полозова, і Рахметов – люди сильних страстей, більших переживань, багатого темпераменту. Але в той же час вони можуть управляти своїми почуттями, підкоряти їхнє поводження великим завданням спільної справи». «Нові люди» – люди високих ідеалів. Діяльність для них була здійсненням цих ідеалів. Всі «нові люди» жили по «теорії розумного егоїзму». Роблячи вчинки для себе й в ім’я себе, вони також приносять користь навколишньої. На думку Чернишевського, «нові люди» у всіх ситуаціях поводяться однаково: залишаються людьми при будь – яких обставинах. «Нові люди» – не лукаві. Герої роману Чернишевського поважають коханої людини, роблять всі, щоб йому жилося краще, і ставляться на рівних друг до друга. От чому любов у них чиста й шляхетна