Моральний ідеал у творах Достоєвського (по романі «Злочин і покарання») – Достоєвський Федір

«Краса врятує мир»,  – написав Ф. М. Достоєвський у своєму романі «Ідіот». Цю красу, що здатна врятувати й перетворити мир, Достоєвський шукав протягом всього свого творчого життя, тому майже в кожному його романі є герой, у якому й укладена хоча б часточка цієї краси. Причому письменник мав на увазі зовсім не зовнішню красу людини, а його моральні якості, які й перетворюють його в дійсно прекрасну людинуу, що своєю добротою й людинолюбством здатний внести часточку світл в убогий і жорстокий мир. У романі «Злочин і покарання» таким світлом стала Сонечка Мармеладова, сама «принижена й ображена» із всіх героїв цього роману

Саме вона завдяки своєму світлому й безкорисливому характеру стає справжнім моральним ідеалом Достоєвського, до якого він мріє привести всіх людей

Цей моральний ідеал укладений у безкорисливій, самовідданій і жалісливій Соні, що є такою від природи, того, що так їй велять її серце, її щира віра в бога й у добрий початок в усіх людях

Завдяки своїй моральній чистоті й щиросердечній безвинності Сонечка як би виривається з оковів сучасності, ширяє над реальним життям, стає уособленням всіх кращих людських якостей. Часом вона, неосвічена й напівписьменна дівчина, бачить навіть більше, ніж студент’філософ Розкольників. Їй зрозуміло те, що Родіонові тільки має бути зрозуміти, а саме – безмежна любов до всього людства, що веде до єднання з людьми й суспільством. Не будь цієї любові, Сонечка не змогла б жити, тому життя тільки заради самої себе, їй не зрозуміла. Їй необхідно жити для кого’те, тільки тоді її існування стає повним і має який’те зміст. Заради цього вона готова навіть пожертвувати собою. Не піди вона на вулицю – умерли б з голоду її домочадці. Добро Соні стосовно інших вимагає зла стосовно себе, але вона готова принести таку жертву

Іноді образ приниженим, торгуючим своїм тілом дівчини нагадує читачеві про найчистіший образ Богоматері, що вболіває за всіх нещасних на землі. «Так не на землі, а там… про людей тужать, плачуть, а не докоряють…»

Самозречення Соні здобуває форму «нескінченного приниження». Але, на думку Достоєвського, ця якість повинне бути властиве людині споконвічно. Тільки та людина, що має ці якості із самого народження, може стати моральним ідеалом. Саме такою людиною і є Соня

Цікаво простежити за тим, як Соня ставиться до християнської віри. Для неї зовсім не має значення обрядова сторона, найважливішим є саме віра, віра в Бога, віра в споконвічне добро й людинолюбство. Саме у вірі вона знаходить те світло, що висвітлює її животіння й положення повії. Тому до Сонечке не липне «бруд обстановки вбогої». Тому вона не стане домагатися добра через зло, тільки через самопожертву й жалісливу любов до всього людству

В образі Соні втілені ідеї Достоєвського про те, що мир урятує братнє єднання між людьми, щира віра в Бога, і що основу для цього єднання варто шукати не в суспільстві «сильних миру цього», а в глибинах народної Росії. В особі Соні Достоєвський зображує народний, щирий варіант релігійного світовідчування. Саме в народній релігійності знаходить Достоєвський основу для своєї ідеї глибинного християнства. От чому саме Сонечка Мармеладова стає ідеалом жінки, ідеалом людини. От чому саме в ній укладений моральний ідеал самого Достоєвського, що вважав, що саме така, щира щиросердечна простота й краса врятують мир, направлять людство в потрібне русло й позбавлять людей від багатьох страждань і вилікують суспільство від пороків