Тема родини в одному з добутків російської літератури (По романі Толстого «Війна й мир») – Толстої Лев

На мій погляд, родина – це саме коштовне, що може бути в людини. Це місце, де тебе завжди чекають, люблять, де завжди допоможуть. Це те, чим ми дорожимо більше всього

У кожної людини своє подання про сімейне життя. Одні будують відносини на любові, пещенні, взаєморозумінні. Інші ж не показують своїх почуттів. В останніх родинах панує атмосфера строгості й, можливо, навіть страху. Різні типи сімейного укладу зобразив у своєму романі «Війна й мир» Л. Н. Толстой

Родина Ростових – це ідеал авторський сімейного життя. Перший раз ми бачимо родину Ростових на іменинах графині. Відразу можна відчути атмосферу любові й доброзичливості, що панує в цій родині: «у будинку Ростових любовне повітря». Ці люди живуть «життям серця», не вимагаючи друг від друга прояву особливого розуму, легко ставляться до життєвих безладь

Граф і графиня – добрі й прості люди, всією душею відкриті дітям. Вони раді кожному гостеві, що приходить до них. Я думаю, що жити в такій родині, де панують мир, взаєморозуміння й повага, – сьогодення щастя. У цій родині всі відверті один з одним, щиро веселяться й плачуть. Всі діти почувають батьківські ніжність і пещення

Наташа Ростова – щира, безкорислива, чарівна дівчинка. Вона готова любити увесь світ. Молодший син Петя – добрий, чесний і по – детски наївний. Соня – дівчина ніжна чутлива. Незважаючи на те, що вона нерідна дочка, їй дуже затишно в цьому будинку, напевно, тому, її так само тепло й ніжно люблять, як і інших дітей

Родина Ростових – дійсно дивний мир. Мене вразило, наскільки в цій родині всі близькі один одному. Навіть двірські люди – Тихін, Прокофий, Параска Савишна дуже віддані їй

Одна Віра – старша дочка вибивається із загального укладу. Вона холодна й егоїстична. «Щось графиня намудрила», – уважає батько. На вихованні Віри відбилася дружба графині Ростовой із князівною Друбецкой, тому що княгиня так само виховала свого сина Бориса егоїстичним

Треба звернути увагу й на те, що Толстой зображує цю родину у важкі моменти життя, коли доля однієї родини тісно переплітається з долями тисяч дворянських родин під час війни 1812 року

У цей час перед ними встає питання: чи допомогти пораненим при цьому розоритися. Родина Ростових їде, залишивши всі речі й віддавши під поранені підведення, призначені для вивозу майна. Що означає повне руйнування. Цей учинок свідчить про справжній любові й жалі ближнім. Старий Ростов умирає з почуттям провини за руйнування дітей, але в той же час – і з почуттям виконаного патріотичного боргу

Своєрідною протилежністю родині Ростових у романі є родина Болконских.

Глава цієї родини, князь Болконский, веде розміряне й неквапливе життя в Лисих Горах. Ця людина живе минулим, але жваво цікавиться й сьогоденням. Товстої показує три покоління цієї родини: князь Микола Андрійович, його діти – Андрій, Марья й онук Николенька.

З покоління в покоління передавалися в цій родині такі якості, як почуття боргу, поняття честі, шляхетність. У цій родині панує розум, а не почуття. Князь Болконский уважає, що на світі «є тільки дві чесноти – діяльність і розум». Він завжди треба своїм переконанням, проводячи життя в постійній праці: те пише новий військовий устав, то працює на верстаті, то займається сдочерью.

Подібні риси властиві і його син – князеві Андрію. Бажання принести користь людям змушує його брати участь у роботі зі Сперанским, уводити перетворення в селі, постійно шукати своє місце вжизни.

Від батька, учасника суворівських походів, князеві Андрію передався дух патріотизму. Старший Болконский, довідавшись про похід Наполеона на Москву, щиро хоче допомогти своїй країні. Він стає головнокомандуючим ополчення й всією душею віддається цій справі. Любов до Батьківщини й до життя в Андрія злиті воєдино, він хоче зробити подвиг в ім’я Росії. Думаю, можна сказати, що це йому вдалося

Що стосується відносин князівни Марьи з батьком, то вони складаються зовсім по – іншому. Микола Андрійович дуже любить свою дочку, але ретельно приховує свої почуття, іноді занадто суворо з нею звертаючись. Через таке відношення Марья дуже страждає, але, незважаючи на це, виховання, дане їй батьком, сформувало в неї почуття самопожертви заради інших людей. Тільки перед смертю, в останні мінути життя, у перший і останній раз Микола Андрійович відчуває справжнє споріднення з дочкою, що, на думку Толстого, і є втілення щирої духовності

Отже, письменник зображує два ідеали сімейного життя. Кожна із цих родин має свою принадність. Родина Болконских живе «життям розуму», Ростових – «життям серця». Мені, як і Толстому, все – таки ближче за духом родина Ростових. Ідилія в їхньому будинку – саме, по – моєму, прекрасне й, почасти, мій ідеал