Базарів і Розкольників – Тургенєв Іван

Художники, що описують сучасне життя 60 – х – 70 – х років XIX століття, зверталися так чи інакше до проблеми нового покоління, що, вступаючи в життя, спочатку переосмислювало досвід своїх «батьків» і, не задовольнившись ні їхньою діяльністю, ні їхньою радою, починало свою низку помилок і оман. Такими були герої Тургенєва й Достоєвського – Базарів і Розкольників

Нігіліст Базарів, опираючись на природничо – наукові знання, заперечував красу, любов, дружбу, поезію: уважав це все забобоном. Намагаючись знайти в житті пояснення всьому, він не визнавав почуттєвої природи людського життя. І тільки через любов, що дає йому пізнати себе й мир, він приходить до того, що Тургенєв уважав щирим буттям людини: до життя серця й духу – вільної й

Щирої

Композиційний образ нігіліста Раскольникова (теж адже «отрицатель!») побудований по тій же схемі. Автор дає героєві «іспитову» ідею, що, опановуючи їм, руйнує його особистість. І тільки в спілкуванні із Сонею, що обрала принципово інший шлях, Розкольників очищається від своєї жорстокої пристрасті й у самому фіналі готовий до початку

Нового життя

Очевидне відношення обох авторів до нігілізму як феномену нової свідомості. Тургенєв дає Базарову можливість через болісне самопізнання очистити душу від згубної ідеї. Раскольниковская ситуація схожа, але в психологічному романі ідея досліджена докладніше, многопланово – зсередини.

Базарів відмінюється до нігілізму, не знаючи себе, не розібравшись у своєму внутрішньому світі. Це сильна особистість, що обрала наступальну позицію в житті. У його варіанті нігілізм майже симпатичний, приваблива: чарівність особистості героя діє як магніт

Для того, щоб зрозуміти й отторгнуть нігілізм Раскольникова, необхідно представити наслідку створеної имтеории.

Якщо для тургеневского героя нігілізм у певний момент життя – позиція, що приносить йому постійне й безсумнівне задоволення, то Розкольників повний страшних суперечливих сумнівів. Його дії й головний учинок – убивство – «проба» – скоріше лише спроба нігілізму. У нього немає впевненості ні в чому. Своїм страшним «підприємством» (адже він намагається переконати себе, що задумане їм – не злочин) він хоче перевірити себе, свої можливості й вуж тоді – своє право на нігілізм

Загальне заперечення Базарова мерхне поруч із раскольниковским. І насамперед тому, що один ріже жаб у наукових цілях, іншої ріже людей, щоб довідатися – той чи він велика людина, що згодом принесе їм щастя. Базарів – людин «не із числа звичайних», Розкольників, на думку товариша, страшно високо себе цінує, і не безпідставно, Базарів готовить себе до якоїсь діяльності, що його прославить. Про її характер ми можемо тільки догадуватися, і лише в листах автора ставляться всі крапки над «i»: «нігіліст – читай революціонер»! І Розкольників хоче переробити мир за своїм розсудом, якщо тільки проба покаже, що є в нього таке право

И в тім і в іншому випадку перед нами революційна свідомість, відправною крапкою якого, джерелом є нігілізм. Відношення до традиції, як догмі й забобону – його головна прикмета й основний принцип

Розкольників зневажає святе – непорушне для людської свідомості: він зазіхає на людину

«Не убий. Не укради», – записано в древній книзі. Це заповіді людства, аксіоми, прийняті без доказів. Розкольників дерзнув засумніватися, вирішив їх перевірити. І Достоєвський показує, як за цим неймовірним сумнівом треба тьма інших болісних сумнівів і ідей. І безодня борошна – собі й іншим

Мир сперечається з людиною, Достоєвський сперечається з миром і самим собою, З одного боку, він всім ходом роману показує: людина, що переступила заповідь Бога, що зробив насильство, втрачає власну душу, перестає відчувати життя. З іншого боку, він начебто навмисно ставить героя в ситуацію, що повинна зруйнувати споконвічне подання про добро й зло, заборонному й дозволеному, про світ як красі