Трагедія закоханого серця в ліричній драмі І. Франка «Зів’яле листя»

Ми звикли читати Чехова з посмішкою на особі, але в оповіданні Студент Антон Павлович не стало влаштовувати парад людських глупостей. Це оповідання розкриває перед нами Чехова – Філософа. Причому з початку оповідання ми поринаємо в атмосферу холоду, самітності, безвихідності. Цьому сприяє надзвичайний опис природи, місць по яких ішов студент домийся

Стан, у якому перебував Іван Великопольский, виявляє в ньому освіченої людини. Адже простий мужик, ідучи взимку в моторошний мороз, не буде згадувати Рюрика й Івана Грозного. А Іван, студент духовної академії, думає саме про їх, а не про те, як прийти швидше і як зігрітися, він думає про стан природи, мислить глобально.

Проводить аналогії між станом природи й людським життям у різні часи. Причому навколишнє оточення приводить Івана до далеко не оптимістичного висновку про те, що нічого не міняється й не змінитися в кращу сторону, завжди будуть гніт, бідність

Зустрічаючи на шляху знайомих жінок, студент намагається передати їм свої ідеї й дуже емоційно оповідає оповідання про Ісус і апостола Петрові. Це центральний момент оповідання, у якому видна ще чиста душа Івана, не спокушеного життям. На нього історія про арешт Христа й поводженні Петра зробила незабутнє враження

Бажання викликати подібні почуття у Василисы й Лукери зробило несподіваний для Івана ефект. Ця історія зачепила якісь живі струни в душах удів про які ніколи не довідається Іван, але він зрозумів, що жінки зіштовхувалися із чимсь подібним. Студент пішов далі й невідомо як довго плакала Василиса й що відбувалося з Лукерою після того як вони послухали цю історію

Із цієї ситуації Іван Великопольский зробив висновок про безперервний зв’язок між минулим, сьогоденням і майбутнім

Коли Іван зрозумів зв’язок часів, він зненацька перемінив свій настрій і зрозумів, що поперед його чекає щастя. Тепер Іван Великопольский відправляється в життя чудового, чудес

Івана Яковича Франка називають поетом-борцем, каменярем. Але в його душі, як і в душі кожної живої людини, було місце для кохання та пов’язаних з ним переживань. «Зів’яле листя» – третя збірка віршів І. Я. Франка, на той час вже відомого поета. Цей твір народжений особистими та суспільними негараздами, про що свідчить її підзаголовок «Лірична драма». Вірші цієї збірки народжені від горя. Із біографії письменника ми знаємо про те, що в його житті було чотири кохання. Найболючіше з них кохання до Ольги Рошкевич, яке тривало сім років, і за кілька хвилин справжнього щастя «принесло сім літ тяжкої муки, тисячних терпінь та тривог». Перед нами – ліричний герой зі складним внутрішнім світом, цікавою життєвою історією і цілим океаном думок, переживань, мрій. Кохання було таким сильним, що поетові часом не хотілося жити.

Збірка поділяється на три цикли, або «жмутки», а вірші в них – це «зів’ялі листочки». Образ зів’ялого листя алегоричний, автор визначає його як «завмерле в серці кохання».

На думку поета, кохана дівчина має бути вродливою, щирою, розумною, з передовими поглядами. Тільки така жінка може стати дружиною, надійним другом, однодумцем:

Слід звернути увагу на те, що для поета кохання – це ще не повний зміст життя. Поруч з цим почуттям – обов’язок перед державою, народом, самим собою. В інтимній ліриці І. Франка поєдналися дві великі музи – Поезія і Музика. І це не дивно, бо кохання надає людині сили, впевненості, сміливості, окрилює її:

Так, кохання творить з людиною диво, воно хвилює найпотаємніші пориви душі, кличе на подвиги. З-поміж віршів інтимної лірики І. Франка важко виділити кращий, проте особливо зачаровує вірш «Чого являєшся мені у сні?». Дійсно, цей вірш можна читати, перечитувати і через якусь хвилину знову повертатися до нього. Сучасні композитори не обійшли своєю увагою цю поезію. Яскравими барвами засяяла вона у виконанні В. Козловського. Ставши молодіжним хітом, ця пісня майстерно поєднує ліризм з глибоким трагізмом в єдине ціле:

Мені здається, що молоде покоління закоханих по-справжньому оцінить сповідь Франка перед коханою. Хоча минають роки, але справжнє кохання залишається з людиною назавжди. Безумовно, кохання – велика сила. У пожежі почуттів, як на жертовному полоні, згоряє людина, але, згоряючи, змінюється та облагороджується.

Автобіографічними моментами виділяється в збірці поезія «Тричі мені наснилася любов». Своїм змістом і досконалою формою вражає ліричний шедевр «Як почуєш колись край свого вікна…», який можна зарахувати до найгеніальніших творінь світової любовної лірики. Здається, цей вірш був не написаний, а існував завжди:

Отже, інтимна лірика І. Франка – це лірика глибоких особистих почуттів пристрасного кохання, що підносить героя, оволодіває його думками і почуттями, Це – зойк зраненого серця: така вона ніжна, прекрасна і водночас сумна.

ного й повну високого змісту