Образ російської жінки у творчості Некрасова – Некрасов Микола

(По поемах “Мороз, Червоний ніс”, “Російські жінки”)

«Велична слов’янка” стала героїнею багатьох віршів і поем Н. А. Некрасова; всі вони перейняті глибоким жалем до її долі. Поет страждає разом з нею й від непосильної роботи, і від моральних принижень. Однак не можна сказати, що російська жінка з’являється у віршах Некрасова тільки лише в образі замученою роботою селянки, на долі якої відбилися всі соціальні протиріччя країни. Є в поезії Некрасова й інший тип жінки, у якому втілилися народні подання про справжню красуню, міцно складеної, рум’яної, живий, працьовитої. Некрасов звертає увагу на внутрішню красу, щиросердечне багатство російської селянки:

Є жінки в росіян селеньях

Зі спокойною важливістю осіб,

Із красивою силою у движеньях,

З ходою, з поглядом цариць

В образі російської жінки Некрасов оспівує стійкість, гордість, достоїнство, турботу про родину, одетях.

Найбільше повно цей тип був розкритий Некрасовим у поемі “Кому на Русі жити добре” в образі Матрены Корчагіній

Одна із частин названа “Селянка”, у якій Матрена сама розповідає про свою долю. У цій розповіді відбилися всі життєві тяготи російської жінки: розлука із чоловіком, вічні приниження, страждання матері, що втратила сина, пожежі, падіж худоби, неврожай. Однак ці випробування не зломили її духу, вона зберегла своє людське достоїнство

Образ Матрены Тимофіївни даний у поемі в динаміку, у розвитку. Так, наприклад, в історії з Демушкой вона спочатку, у пориві розпачу, готова все стерпеть:

И отут я покорилася,

Я в ноги поклонилася…

Характер героїні загартовується саме в цих тяжких випробуваннях. Це – жінка великого розуму, самовіддана, вольова, рішуча. У характеристиці Матрены широко використовуються фольклорні жанри: пісні, плачі, голосіння. Вони допомагають виразити біль і тугу, яскравіше показати гірке життя Матрены Тимофіївни

У її мові спостерігаються фольклорні особливості: повтори, постійні епітети, окличні форми, обіги, достаток уменьшительно – ласкательных слів. Ці особливості роблять мова Матрены неповторно індивідуальної, надають їй особливу жвавість, емоційність. Це образ селянки не тільки сильної духом, але й обдарованої, талановитої

Розповідь Матрены про своє життя – це розповідь про долю будь – якої селянки, багатостраждальної російської жінки. Сама – глава названий не її ім’ям, а “Селянка”. Цим підкреслюється, що доля Матрены зовсім не виключення із правил, а типова доля мільйонів росіян селянок

Описуючи тип “величної слов’янки”, Некрасов знаходить таких жінок не тільки в селянському середовищі. Кращі щиросердечні якості – сила волі, уміння любити, вірність – ріднять Матрену з героїнями поеми “Російські жінки”.

Добуток це складається із двох частин: перша присвячена княгині Трубецької, а друга – княгині Волконській

Княгиню Трубецьку Некрасов показує як би з боку, малює зовнішні труднощі, що зустрілися на її шляху. Недарма центральне місце в цій частині займає сцена з губернатором, що лякає княгиню її позбавленнями, що очікують:

Острожним твердим сухарем

И життям узаперті,

Ганьбою, жахом, працею

Етапного шляху…

Всі доводи губернатора про тяготи життя в Сибіру дрібніють і втрачають свою силу перед мужністю героїні, її гарячою готовністю бути вірної своєму боргу. Служіння вищої мети, виконання святого боргу для неї над усе сугубо особистого:

Але знаю: до батьківщини любов

Суперниця моя…

Оповідання в другій частині поеми ведеться від першої особи – від імені княгині Волконській. Завдяки цьому ясніше розумієш глибину страждань, які перенесла героїня. У цій частині також є суперечка, по напрузі дорівнює розмові губернатора й Трубецькой:

– Ти всіх нерозважливо кидаєш,

За що ж? – Я борг виконую, батько

При цьому підкреслюється визначеність долі героїні:

Ділити з ним радість, Ділити й в’язницю

Повинна я, так небу завгодно!

Опис декабристів подібно з описом християнських мучеників і самого Христа:

Не покаджу я катові

Вільних і святих

И Я полюбила його, як Христа,

У своєму арештантському одязі

Тепер він беззмінно коштує переді мною,

Величчю лагідним сіючи

Терновий вінець над його головою,

У погляді – любов неземна…

Учинок дружин декабристів пофарбований у піднесено – релігійні тони

Заміна первісної назви “Декабристки” на “Російські жінки” підкреслила, що героїзм, сила духу, моральна краса властиві російській жінці испокон століть

Треба віддати належне Н. А. Некрасову, що зумів створити в Російській літературі такий чудовий образ жінки, вірної боргу, що вражає своєю цілісністю

Некрасов показав, що образ “величної слов’янки” не належить одному соціальному шару. Цей тип жінок – всенародний, його можна зустріти й у селянській хаті, і у великосвітській вітальні, оскільки головна складова його – духовна краса