Основні настрої поезії Костянтина Бальмонта – Бальмонт Костянтин

Поезія К. Д. Бальмонта увібрала в себе як традиції XIX в., так і нові віяння XX в. Зміна настрою в його творчості відбулася на рубежі сторіч. У його нових віршах не залишилося ні сліду колишньої безнадійності й зневіри, вони сповнені радості, напору буйних сил. Збірники “Палаючі будинки” (1900 р.) і “Будемо як Сонце” (1902 р.) разом із книгою “Тільки любов” (1903 р.) уважаються найбільш характерними й кращими в літературній спадщині Бальмонта. Вони були створені на творчому зльоті поета, у пору розквіту його таланта. Образ “палаючих будинків” – це знак тривоги, що носилася в повітрі, знаком пориву, руху. Якісь передчуття майбутніх грізних подій і битв виразив поет у вірші “Лемент вартового”.

Настрою туги геть – чисто переборені. Бальмонт у цих нових книгах впивається життям, прагнучи схопити й виразити неї у всьому різноманітті, випробовуючи “спрагу безгранного, безбережного”. Він возлюбил тепер рішучість і енергію, підкреслену, помітну барвистість, “кинджальні слова”. “Я хочу палаючих будинків. Я хочу кричущих бур”, – пише Бальмонт. Він оспівує стихії природи – Океан і Сонце, Вогонь і Вітер. Поставивши в епіграф збірника “Будемо як Сонце” рядок давньогрецького філософа Анаксагора, він розгорнув її в цілий вірш:

Я в цей мир прийшов, щоб бачити Сонце

И синій кругозір

Я в цей мир прийшов, щоб бачити Сонце

И височіні гір

Я в цей мир прийшов, щоб бачити Море

И пишний колір долин

Я уклав мири в єдиному погляді,

Явластелин.

Бальмонт поклонявся миті, миті, думаючи, що мить завжди єдина, неповторно, що мить відкриває істину, дає можливість побачити далеку далечінь

Я не знаю мудрості, придатної для інших,

Тільки скороминущості я влагаю встих.

У кожній скороминущості бачу я мири,

Повні мінливої райдужної ігри

Поет Бальмонт відстоював своє право як поета на перевтілення й мінливість, головне, щоб поет був “самотождественен”. Поетові ведені й дорівнює близькі високе й низинне, гарне й потворне. Таке роздвоєння, така контрастність були як би законом у художників – декадентів. Не дивно, що Бальмонт створює сонет, присвячений скорпіонові, і любується його гордістю й завзятим бажанням волі, а іншому сонеті він благословляє покалічених людей, і “криві кактуси”, і “змій і ящірок знедолені пологи”.

Коли Бальмонт з’явився на літературній арені, найбільше вразила читачів музикальність його віршів. Уже дуже сильно вони відрізнялися від журнальної поезії кінця століття. У них була давно не чувана в російської поезії дзвінкість, співучість, було багатство свіжих рим – у тому числі й внутрішніх, – була щедра звукопись. Він зачаровував читача вкрадливими й плавними – поворотними повторами, у яких лилася мелодія:

Я мечтою ловив тіні, що йдуть,

тіні, ЩоЙдуть, що погасав дня,

Я на вежу сходив, і тремтіли щабля,

И тремтіли щабля під ногою в мене

Бальмонт брав активну участь і в політичному житті країни. У березні 1901 р. у Петербурзі була розігнана величезна студентська демонстрація, що вимагала скасування указу про здачу студентів, замішаних в “безладдях”, у солдати. Серед учасників демонстрації минулого й письменники, наприклад, М. Горький, був і Бальмонт. Незабаром він виступив з віршем “Маленький султан”, що викривав у завуальованій формі режим терору в Росії й навіть самому царі Миколи II.

Те було в Туреччині, де совість – річ порожня,

Там царює кулак, нагайка, ятаган,

Два – Три нулі, чотири негідники

И дурний маленький султан

Природно, поетові довелося поплатитися за зухвалу сатиру, він був висланий з Петербурга

Скинення самодержавства в Росії в лютому 1917 р. Бальмонт зустрів з ентузіазмом. Однак перспективи революції були йому неясні, основ революційної більшовицької програми він не розумів. Жовтень же був сприйнятий їм вороже, і він тяжів скоріше кконтрреволюции.

Пізні вірші Бальмонта обнаженнее, простіше, людяніше й доступніше того, що він писав раніше. Вони найчастіше про Росію, і в них ясніше проступає та бальмонтовская “слов’янська позолоть”, про яку згадував колись И. Анненский.

Хочу густого духу

Сосни, беріз і ялин

Хочу, щоб співали глухо

Волання заметілей

Пастух просторів небесних,

ПРО, вітер далечіней росіян,

Як тут утомився я в тісних

Рисах запашек вузьких

Особливість Бальмонта – кидати як би недбало якісь натхненні, редкостно прекрасні окремі рядки – проявляється тепер навіть яскравіше.

Поезія Бальмонта – жива ланка історії нашої літератури. Історики літератури не раз писали, що із всіх численних книг Бальмонта можна вибрати й скомпонувати один чудовий збірник. Поезію Бальмонта необхідно знати, як творчість інших майстрів вірша початку XX в. – Брюсова, Блоку, А. Білого, Ахматовій