Серце матері, сповнене любові (за баладою «Смерть матері Юговичів»)

Скільки існує людський рід, стільки йде боротьба за незалежність, свободу, за мирну працю на своїй землі, за свою родину, і українські думи, і руські билини, і сербські юнацькі пісні розповідають нам про далеке минуле, у якому людей різ­них національностей поєднувало одне: бажання жити у злагоді, ростити дітей, пи­шатися ними, вчити їх цінувати життя. Але завжди були такі, кому не до вподоби чужі мрії про щастя, вони намагалися зруйнувати, знешкодити все, щоб володіти не тільки чужими землями, а й чужими душами. 1 всюди зустрічали опір, відсіч.

Відтоді, як відбулася битва на Косовому полі між сербами і турецькими пол­чищами, минули віки. Війна — трагедія для кожної людини. Не менше мужності, щоб здобути перемогу, виграти війну, треба і тим, хто залишається вдома — ма­терям і’дружинам. Дев’ять синів Юговичів виростила мати. Вони воювати у вій­ську на Косовому полі, і всі склати голови, не відступивши перед ворогом. Поліг там і Юг-Богдан. батько цих доблесних воїнів. Свідченням того, що це були люди незрівнянної мужності, є милість Бога, який дав матері «очі соколині… білі кри­ла лебедині». «Тож вона майнула на Косове», де й побачила синів і свого мужа мертвими. Батада не описує сам бій, ате за допомогою детатей ми можемо уявити весь його жах. Цей жах уже в тому, що мати «бачить мертвих Юговичів дев’ять, десятого — батька Юг-Богдана». Атрибутами їхньої слави є дев’ять списів, шо в землю вбито, а на кожнім тім списі сидить ясен сокіл. Із соколом ми асоціюємо душі загиблих героїв. А ще при кожному воїні кінь стоїть юнацький, а ще при кожному — лев прелютий. Кінь юнацький — це відвага, а лев прелютий — нена­висть Юговичів до ворогів.

Звідки мужність у синів? Від батька Юг-Богдана, а ще від матері: коли «заір­жати дев’ять добрих коней, заревіли дев’ять лютих левів, дев’ять соколів заклеко­тати, і сльози гіркої не зронила» матір, бо «тверде старенька мала серце». А чому не плакала мати? Вона розуміла: загинули сини за свободу землі рідної. Незламну твердість духу виявляє мати, коли плачуть невістки, що водночас стати вдовами. І лише тоді не витримато серце матері, коли два ворони-круки принесли старень­кій юнацьку руку. «Серце тут напружилося в неї, з болю серце в неї розірватось…»

Тут напрошується висновок: разом із синами і чоловіком загинула й мати у боротьбі за рідну землю. Ця балада — гімн матері. Вона виховує в душах юних чи­тачів любов до рідної землі, патріотизм, гордість за дідів-прадідів. І тут неважли­во, якої національності були герої, оспівані у батаді, — головне, що за своїм емо­ційним напруженням вона поза кордонами, поза націонатьними відмінностями.