Проблема життєвої мети й призначення людини в п’єсі Чехова «Чайку» – Чехов Антон

Антон Павлович Чехов у світовому літературному процесі займає однаково видатне місце і як прозаїк, і як драматург. Але як драматург він визначився раніше. У вісімнадцятирічному віці Чехов почав роботу над своєю першою п’єсою, що не вийшла у світло при житті автора. Але більша робота Чехова – Драматурга почалася значно пізніше, через вісімнадцять років, з «Чайки», що була завершена в 1896 році. Сам автор визначав її як роботу незвичайну, роботу всупереч всім правилам драматургії. «Чайку» – найтрагічніша комедія, сюжет якої складається з лабіринту захоплень і страстей, виходу з нього ні, адже немає виходу з ряду суперечливих людських почуттів

Любов у добутку – це смутні факти людських взаємин, які не мають розвитку: учитель Медведенко любить Машу, Маша палко закохана в Треплева, Треплев безнадійно сохне по Ніні, що, у свою чергу, любить Тригорина. Події рухаються повз героїв п’єси. Безумовно, Треплев і Ніна могли б зложитися в чудову пару й бути щасливими. Але вона любить Тригорина, що після нетривалого роману з нею повернеться до Аркадиной. Всі ці нелогічні взаємини створюють дисгармонію п’єси, що з унікальної комедії – трагедії перетворюється в саму звичайну драму

Драма «Чайку» наскрізь перейнята атмосферою неблагополуччя. У ній немає щасливих людей. Атмосфера самітності переслідує кожного з героїв

Учитель Медведенко не може говорити ні про що, крім матеріального статку, адже це проблема всіх учителів того часу: «Я одержую всього двадцять три рублі на місяць, так ще віднімають із мене в эмеритуру, а все – таки я не ношу жалоби».

Маша відверто розповідає всім, що вона нещасна: «А в мене таке почуття, начебто я народилася вже давним – давно; життя свою я тягну волокном, як нескінченний шлейф. І часто не буває ніякого полювання жити».

Отже з перших актів п’єси зрозуміло, що в її атмосфері панує загальне невдоволення життям. Люди занадто поглинені власними лихами, і тому вони не чують один одного. Атмосфера добутку – це атмосфера суцільної психологічної глухоти

И на тлі цієї атмосфери – чайку – символ, що здобуває різні значення, по – різному живе в душі молодих героїв п’єси – Треплева й Ніни

Ніна після всіх своїх нещасть початку почувати себе чайкою, що від нудьги підстрелила людина. Немов чайку вона підписувала свої листи, коли отчаялась у житті. Але Ніна – людин сильний, людина, що вміє боротися й мріяти: «Я вже справжня акторка, я граю з насолодою, із захватом, п’янію на сцені й почуваю себе прекрасної. А тепер, поки я живу тут, я все ходжу пішки, усе ходжу й думаю, думаю й почуваю, як з кожним днем ростуть мої щиросердечні сили.».

Для Треплева чайку – це теж символ, але символ того, що не збулося. І хоча для нього, відомого письменника, пошуки сенсу життя так і не окончились, але його, як і Ніну, можна віднести до одного табору, Тригорина й Аркадину – кдругому.

Якщо Треплев до останньої миті в розпачі: «я усе ще ношуся в хаосі мрій і образів, не знаючи, для чого й кому це потрібно. Я не вірую й не знаю, у чому моє покликання», те для Тригорина й Аркадиной образ чайки – це «не пам’ятаю» або «не знаю».

Герої «Чайки» не можуть пробитися друг до друга, тому що розмовляють лише для себе:

«Аркадина. Як мене в Харкові приймали, панотця мої, дотепер голова кружляється!

М а ш а. Тридцять чотири

А р к а д и н а. Студенти овацію влаштували… Три кошики, два вінки й от… (Знімає із груди брошка й кидає на стіл.)

Ш а м р а е в. Так, це річ…

М а ш а. П’ятдесят!..

Д о р і. Рівно п’ятдесят?

А р к а д и н а. На мені був дивний туалет… Що – Що, а вуж одягти – ся я не дурка

П о л и н а А н д р е е в н а. Костячи грає. Тужить, бедный».

Долі героїв, незважаючи на їх зовнішні й внутрішні розбіжності, перегукуються, зливаються в єдиному звучанні, з багатьох відгомонів виростає єдина доля і єдине для всіх настрій. Можливо, саме цей настрій привело до загибелі Треплева.

У п’єсах Чехова приглушені конфлікти, відсутнє чіткий розподіл героїв на позитивні й негативні. Зло в п’єсі «Чайку» розчинилося в буденному житті героїв, тому винуватця всіх невдач не знайти

Але головніше всього, що в «Чайку» А. П. Чехов відкрив нові можливості зображення характеру. Він розкривається не в боротьбі за досягнення мети, а в переживанні життєвих протиріч. У добутку з’явився «підтекст». Автор кидає свій зір у майбутнє, а розв’язки, як і завершення людських доль, у нього немає. У цьому полягає вся суть чеховської драми «Чайку».