Трагізм протистояння особистості суспільству в романі «Ганна Каренина» – Толстой Лев

«Ганна Каренина» – одна із трьох чудових вершин у творчості Лева Толстого. Роман цей є природним переходом від «Війни й миру» до «Неділі».

Толстого дуже хвилювали питання сучасної дійсності. Життя Росії 70 – х років відбивається в «Ганні Карениной» у всій своїй розмаїтості, від імператорського двору до селянської хати. В основі соціального роману «Ганна Каренина» лежить історичне явище, що стосується життя всього народу. Але в добутку відсутні історичні фігури, прославлені герої, батальні сцени. Життя відбивається у всій своїй повсякденності, у створенні типових образів сучасності, у процесі становлення нового життєвого устроя.

Побут послереформенного часу здався неміцним. Зубожіння, сімейні драми, крах банків, катастрофи на залізницях – такими були ознаки часу 70 – х років XIX століття

У романі «Ганна Каренина» Толстому насамперед імпонувало головну думку добутку – роль родини. Адже всі найважливіші суспільні зміни починаються або завершуються в сімейному колі, в особистому світі, у повсякденному житті. Значення соціальних змін у житті людини виміряються, імовірно, ступенем їхнього впливу на сімейні розпорядки

У чому ж полягає трагедія Ганни Карениной? Вона має соціальний зміст. Навіть до любові Вронского Ганна була самотньої у світі й самотньої у своїй родині. Погляд на родину у світському суспільстві були досить дивним: діти виховувалися окремо від батьків. Можливо, тому так жорстоко вирішує Каренин долю Ганни, розлучивши її із сином, що сам не почував батьківську любов до своєї дитини? До того ж у суспільстві панує неправда: княгиня Бетси постійно змінює чоловікові, а княгиня М’яка так розцінює вчинок Ганни: «Оная зробила те, що всі, крім мене, роблять, але приховують».

Якби Ганна дотримувалася зовнішньої благопристойності в сімейних відносинах, то суспільство не відвернулося б від її. Чи могла б така натура, як Ганна, жити в неправді? Безумовно, немає. Це повинні були б зрозуміти люди, які жили поруч із нею, але у відносинах панівного класу байдуже ставилися до духовного життя людини. Отже, основними перешкодами, на щастя Ганни Карениной із Вронским стояли Каренин і світське суспільство. Згадуючи сцену в театрі, розумієш, що Ганна боролася із суспільством, але не мала підтримки навіть із боку улюбленого: «Йому скарга було її й все – таки прикро. Він запевняв її у своїй любові, тому що бачив, що тільки одне це може тепер заспокоїти її, і не дорікав її словами, але в душі своєї він дорікав її».

Пошуки виходу з положення протистояння людини й суспільства простежуються в бажанні Ганни стати письменницею, поборницею жіночого утворення, у її суперечках щодо жіночих гімназій. Однак штучність її положення й занять приводить до пошуків забуття за допомогою наркотиків. Сили надломилися. Але спочатку Ганні вдавалося все. Каренин з болем зауважував, що вона одержувала тріумф над усіма: не захотіла залишатися в його долі – не залишилася, вирішила поїхати із Вронским – і поїхала. Те, від чого вона відреклася, немов умерло для неї й перестало існувати. І тут уже тривала боротьба за існування, переборювалися всі перешкоди. І не було такої жертви, яку б Ганна Каренина принесла в ім’я здійснення своєї мрії щастя

«Мир» не простив Ганні відкритої й чесної любові. І Вронский, як типовий представник цього «миру», опинився на іншій стороні від її, тому що в ньому теж немає духовного початку, він байдужний. Лише Левин оцінив розум, освіченість, простоту Ганни Карениной, зрозумів, що її життя сповнене великої напруги

Навіть любов не зменшило протистояння суспільства й особистості, а підштовхнуло до дрязгам і спор з миром, з людьми, сжизнью.

Драма Ганни Карениной полягає в тім, що вона, питая самі чисті моральні почуття й помисли, вступила в протиріччя з узагальненим стереотипом відносин свого середовища й своєї епохи