Аналіз вірша Ахматовій «Пам’яті Сергія Єсеніна» – Ахматова А. А

Вірш, що присвячений смерті Сергія Єсеніна, Ганна Ахматова написала в той же самий нещасливий рік, в одна тисяча дев’ятсот двадцять п’ятий, коли й помер цей талановитий письменник Сергій Єсенін

Цей вірш довгий період часу не друкувався в книгах, воно було опубліковано тільки в 1968 році. У цьому вірш Ганна Ахматова запекло вболіває про збіглому з життя талановитому письменнику Сергію Єсеніні, що покинув це світло ще зовсім у ранньому віці. У цьому короткому вірш, що складається з восьми рядків, Ганна Ахматова описує його трагічну долю. Знаменитий і талановитий письменник Сергій Єсенін умер Вроссии.

У рядку вірша, так просто можна життя покинути цю, Ганна Ахматова виражає саме завершення життя письменника Сергія Єсеніна, далі цей рядок говорить про те, що Сергій Єсенін покинув це життя без борошн і страждань, начебто б він завжди був готовий до цього скорботного моменту. Далі рядок, бездумно й безболяче догоріти, у цієї стоці Ганна Ахматова виражає, що Сергій Єсенін із простою легкістю распрощался зі своїм життям, не подумавши про подальше своє майбутнє, і навіть не спробував поборотися сам із собою, тобто зі своєю депресією й пекучому бажання вмерти

Потім ідуть рядка, але не дано Російському поетові, такою світлою смертю вмерти. Ці рядки Ганни Ахматовій говорять про те, що про Сергія Єсеніні вболівали багато з людей, не тільки друзі, але й шанувальники його прекрасної й безсмертної творчості. Що навіть після відходу з життя, незважаючи на те, що він завершив своє життя, наклавши на себе руки, люди говорили про нього тільки гарне, тому що при житті він і був добрим, гарним з гарною душею відкритою людиною

У рядках, усього верней свинець душі крилатої небесні відкриє рубежі, ці рядки Ганни Ахматовій говорять про те, що Сергій Єсенін все – таки покинув своє життя із заколотної про любов гіркотою в серце. І в завершенні вірша Ганна Ахматова пише такі рядки, иль хрипкий жах лапою кошлатої, із серця, як з губки, вичавить життя. У цих рядках Ганна Ахматова веде міркування, про те, що Єсенін можливо й пошкодував би осодеянном.