Зображення російського мужика в казці Михайла Салтыкова’Щедріна «Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив» – Салтиков – Щедрін Михайло

Сатира М. Е. Салтыкова’Щедріна правдива й справедлива, хоча нерідко отрутна й зла. Його казки – це й сатира на самодержавних правителів, і зображення трагічного положення пригнобленого народу, його каторжної праці, і висміювання панів і поміщиків. Казки Салтыкова’Щедріна – це особлива форма сатири. Зображуючи дійсність, автор бере тільки найбільш яскраві риси, епізоди, по можливості згущає фарби при їхньому зображенні, показуючи події як би під збільшувальним склом

У казці «Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив» автор показує мужика сноровистым, спритним: «Під деревом, черевом догори й підклавши під голову кулак, спав громаднейший мужичина й самим нахабним образом ухилявся від роботи». Мужик здатний на все: «поліз спершу’наперво на дерево й нарвав генералам по десятку самих спілих яблоков», «потім покопався в землі – і добув звідти картоплі; потім взяв два шматки дерева, потер їхній друг про дружка – і витяг вогонь. Потім із власних волось зробив сільце й піймав рябчика…» Але не тільки замилування викликає в автора це персонаж. У той же час він засмучується про гірку долю російського народу, змушеного звалювати на себе турботу про поміщиків, генералів, ледарів і ледарях, здатних лише помыкать іншими, змушувати працювати на себе. Салтыков’Щедрін викриває дурість кріпаків, їхнє безправ’я: «Набрав зараз мужичина диких конопель, розмочив у воді, поколобродив, пом’яв – і до вечора мотузка була готова. Этою веревкою генерали прив’язали мужичину до дерева, щоб не убег, а самі лягли спати».

Закінчується «Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив» словами: «Однак і про мужика не забули; вислали йому чарку горілки так п’ятак срібла: веселися чоловік!». Що ще потрібно мужикові для щастя…

Салтыков’Щедрін ненавидів самовдоволених і байдужих людей. Генерали не вміли нічого робити, вони наївно думали, що «булки в тім самому виді народяться, як їх ранком до кофею подають», для них було відкриттям, що «людська їжа в первісному виді літає, плаває й на деревах росте». Генерали спробували, що’те зробити самі, але ця спроба не вдалася. «Пішов один генерал праворуч і бачить – ростуть дерева, а на деревах усякі плоди. Хоче генерал дістати хоч одне яблуко, так всі так високо висять, що потрібно лізти. Спробував полізти – нічого не вийшло, тільки сорочку порвав…» Але зате вони знають засіб, щоб жити добре, адже потрібно просто знайти мужика. Не лихо, що острів ненаселений, мужик повинен бути скрізь: «Як немає мужика – мужик скрізь є, варто тільки пошукати його! Напевно, він де’нибудь сховався, від роботи отлынивает!..» Салтыков’Щедрін протиставляє генералів і мужика. Все життя генерали, що займалися нікчемною роботою, завжди вважають мужика’роботягу ледарем

Казки М. Е. Салтыкова’Щедріна повні суми про те, що народ занадто забитий, темний і терплячий. У той же час він натякає, що сили, що коштують над ним, жорстокі, але не такі вуж страшні. Твір Щедріна дороги своєю любов’ю до народу, чесністю, вірністю ідеалам, прагненням зробити життя краще.

Саме фантастичне в Щедріна є формою вираження правди життя. Фантастичність багатьох сцен і деталей «Повести про те, як один мужик двох генералів прокормив» зовсім не означає, що сцени й деталі виникли зовсім випадково, підкоряючись фантазії письменника. Вони побудовані по строго певних законах. Форма казки – ефективний засіб художнього узагальнення дійсності, здатне розкрити глибинні протиріччя життя й зробити їх наочними й зримими

Своєю творчістю Салтыков’Щедрін намагався боротися проти зла російського життя: дурості уряду, покірності народу, хабарництва й вульгарності. Він не приемлет того, що заважає розвитку Росії. Головне зло, що засуджує автор,  – кріпосне право, що губить як рабів, так і їх панів