Поезія Ганни Ахматовій – Ахматова Ганна
Я хочу розповісти про Ганну Ахматової, моїй улюбленій росіянці поетесі. Поезія цієї дивної людини гіпнотизує своєю простотою й волею. Твір Ахматової не залишать байдужим нікого, хто хоч раз чув або читав їх.
Майстерність Ахматової бути визнано майже відразу ж після виходу першого її поетичного збірника “Вечір”. А вийшли через два роки після цього “Чіткі” ще більше підтвердили незвичайний талант поетеси. А. Ахматова у своїх віршах є в нескінченній розмаїтості жіночих доль: коханки й дружини, удови й матері, що змінювала й оставляемой. Твір Ахматової являють собою складну історію жіночого характеру непростої епохи. Саме в 1921 році, у драматичну пору свого й громадського життя, Ахматова зуміла написати вражаючі силоміць рядки:
Усе розкрадено, віддано, продано,
Чорної смерті миготіло крило,
Всі голодною тугою згризено,
Отчого ж нам стало світле?
У поезії Ахматової присутні як революційні мотиви, так і традиційні, характерні для російської класики. Однак я хочу зупинитися на світі поезії, основним нервом, ідеєю й принципом якої є любов. В одному зі своїх віршів Ахматова називала любов “п’ятою порою року”. Любов одержує додаткову гостроту, проявляючись у граничному кризовому вираженні – зльоту або падіння, першої зустрічі або розриву, що відбувся, смертельної небезпеки або смертельної туги. Тому Ахматова й тяжіє до ліричної новели з несподіваним кінцем психологічного сюжету
Звичайно її вірш – або початок драми, або тільки її кульмінація, або, ще частіше, фінал і закінчення. Твір Ахматової несуть особливу стихію любові – жалості:
Про ні, л не тебе любила,
Палила сладостным вогнем,
Так поясни, яка сила
У сумному ім’ї твоєму
Це співчуття, співпереживання, жаль у любові – жалості робить багато віршів Ахматової справді народними. У добутках поетеси є ще одна любов – до рідної землі, до Батьківщини, до Росії:
Не з тими я, хто кинув землю
На розтерзання ворогам,
Їх Грубих лестощів я не внемлю,
Їм пісень я своїх не дамся
Ганна Ахматова прожила довге й складне життя. Незважаючи на те, що її чоловік був розстріляний, а син переходив з в’язниці в посилання й назад, незважаючи на всі гоніння й бідність, життя її була все – таки щасливої, що представляє целую епоху в поезії нашої країни
