Аналіз вірша Пушкіна «Божевільного років згаслі веселощі…» – Пушкін А. З

Вірша А. С.Пушкіна “Божевільного років згаслі веселощі…” написано в 1930 році. Незважаючи на те, що стих написаний восени, в улюблену пору року автора, він наповнений смутком. У цьому вірші автор з висоти хоче подивитися на своє життя, підвести підсумки, побудувати плани на майбутнє

В 1828 році А. С.Пушкін познайомився з Н. Н. Гончаровой і два роки домагався в її родичів дозволу на весілля. У житті поета наступив той момент, коли він почав замислюватися про сімейне життя, дітей, облаштованість побуту. У зв’язку із цим починається новий етап для нього, і завершуються неодружені веселощі

Сам автор назвав вірш “Елегія” – це своєрідна вершина в добутках даного жанру, написаних Пушкіним вмолодости.

Добуток виконаний у вигляді монологу, воно відбиває внутрішній мир ліричного героя, у ньому багато особистих займенників і слів, що описують стан людини. Саме в даному вірші образ ліричного героя тождественен самому авторові

Добуток можна умовно поділити на дві частини, які протиставляються один одному. У першій частині Пушкін створює тривожні образи – прикрість, вага, неясні передчуття. Образ моря, що хвилюється, додає тривоги. Своєрідним переломним моментом у вірші є фраза, у якій автор говорить про те, що не хоче вмирати

Однак у другій частині Пушкін уживає дієслова вже тільки в майбутньому часі. Ми бачимо, як у ньому народжується надія на світле подальше життя. Твір Пушкіна хоча й коротке, однак, дуже сильне. Воно наповнено значущими метафорами, унікальними епітетами, розповідає нам дуже багато про самого поета

Незважаючи на трохи сумовитий стиль написання вірша “Елегія”, воно наповнено життєстверджуючим змістом. Пушкіна в ньому звертається не тільки до сучасників, але й до майбутніх поколінь із посиланням, що життя прекрасне, навіть, якщо в ній є тільки прикрості, випробування й праця

Автор уважає, що в цьому і є теперішнє життя й тільки тоді вона прекрасна, коли в ній є й сльози, і любов, і натхнення