Щасливий принц – уайльд Оскар

«Щасливий принц» О. Уайльда – це казка про любов і жаль

Восени ластівка, залишившись без подруг, самотньо летіла на південь, у Єгипет. Утомлена, вона зупинилася переночувати в місті, у якому на площі, на високій колоні, піднімалася статуя щасливого принца. Але ледь вона влаштувалася в його ніг, як на неї впали важкі краплі. Це були сльози принца. Принц розповів їй, що раніше жив у палаці за високою стіною. Він жодного разу у своєму житті не запитав, що за нею. А тепер він бачить убогість і горе людей, обгороджених колись від нього тією глухою стіною

Ластівка щодня збиралася до відльоту, але принц благав її залишитися, щоб віднести нещасним те листочки з його позолоті, те рубін з його шпаги. Зрештою він віддав людям всі, навіть ока, зроблені із сапфіра. Його любов до людей самовіддана. Самовіддана й любов ластівки. Не в силах розстатися із принцом, вона загинула від холоду й голоду. А в принца від горя розкололося серце

Незважаючи на трагічну загибель принца й ластівки, казка закінчується щасливо. Господь повелів Ангелові: «Принеси мені саме коштовне, що ти знайдеш у цьому місті». І Ангел приніс осколки серця й мертву пташку. «Правильно вибрав», – сказав Господь

У казці виспівуються високі людські почуття. У ній звучить мотив жертовності, шляхетної смерті в ім’я любові, в ім’я життя іншої істоти. Весь добуток пронизаний світлом і болем, у ньому справжня краса з’являється невіддільної від великодушності й самопожертви