Характер основного конфлікту в романі Тургенєва «Батьки й діти» – Тургенєв Іван

Проблема «батьків і дітей» не раз зачіпалася в російській класичній Літературі. Ця тема стара як мир. Вона лише є частиною тої нескінченної боротьби старого з новим, покоління «батьків» з поколінням «дітей». Від взаємин у родині й з навколишніми залежить моральний і духовний розвиток людини як особистості. Все святе, що є на землі, передається нам родителями: уміння прощати. Любити, розуміти

Однак не тільки окрема особистість, але й вся людська історія не стоїть на місці, постійно рухається вперед. На цьому ґрунті найчастіше й виникають конфлікти між поколіннями. Багато російських класиків торкалися цієї проблеми у своїх добутках, але яскравіше й виразніше всіх цей конфлікт розкрив перед нами Іван Сергійович Тургенєв у романі «Батьки й діти».

Дія роману починається 20 травня 1859 року, а закінчується взимку 1860 року, коли країна впритул підійшла до проведення антикріпосницьких реформ

У романі «Батьки й діти» описаний конфлікт двох таборів. Двох поколінь. Ця розбіжність відбувається не тільки тому, що частина героїв ставиться до покоління «батьків», а інша – «дітей», але й тому, що вони представляють різні шари суспільства – дворянства й демократів – різночинців і є виразниками протилежних ідей, різних думок

Євгенія Базарова й Аркадія Кірсанова можна віднести до покоління «дітей», а Миколи Петровича й Павла Петровича Кірсанових – до покоління «батьків». Діти одержали багато чого від своїх батьків, але пішли значно далі у своєму розвитку

Перша зустріч читача з Миколою Петровичем відбувається на самому початку роману: «пан років сорока з невеликим, у запиленому пальто й картатих панталонах». Про Павла Петровичі ми довідаємося, що він треба моді, постійно стежить за своїми нігтями. На противагу їм автор дає опис Євгенія Базарова з більшими подробицями, щоб акцентувати наша увага на розумі й працьовитості цієї людини («оголена червона рука»), що прагне здійснити всі свої теоретичні знання на практику

Базарів і Аркадій називають себе «нігілістами» – людьми, що відкидають усе: любов, дружбу, мистецтво, природу

З першого ж перебування Євгенія Базарова в Кірсанових, у маєтку Марьино, у нього виникають конфлікти з Павлом Петровичем, що не може зрозуміти, що таке «нігілізм» і як можна заперечувати очевидній і властивій будь – якій людині. Павла Петровича часом кривдить різкість і сухість тону Базарова, герої сперечаються про всім

Один раз ця суперечка доходить до дуелі, у якій морально вище виявляється Євгеній, тим самим перемагаючи Павла Петровича

Взаємини Аркадія з Миколою Петровичем представляються дуже цікавими, тому що, незважаючи на деякі розбіжності, ми бачимо, що батько й син у своїх поглядах багато в чому схожі. Аркадій намагається вселити собі, що він – нігіліст, намагається поводитися як нігіліст, багато в чому наслідувати свого наставника Базарову. Миколі Петровичу не подобається напускний цинізм сина. Але розбіжності між героями носять, швидше за все, наносний, поверхневий характер. У цілому ж в Аркадія такі ж ідеали, як і в його батька. Він мріє жити в гарному будинку, мати дружину й дітей, прожити щасливе життя. Ці почуття звичайної людини тріумфують над ідеєю єднання миру й гармонії

Микола Петрович Кірсанов постійно стежить за модою й намагається зрозуміти молодь. Письменник показує нам, що син, імовірно, повторить весь життєвий шлях свого батька, що близький авторові по своїх внутрішніх переконаннях

Однак більш докладно необхідно зупинитися на взаєминах Базарова з його родителями. Сам герой, як і автор, до кінця не може визначитися у своєму відношенні до батьків. З одного боку, у пориві відвертості Базарів зізнається, що любить своїх батьків, з іншого боку – не розуміє життя «своїх старих». Це нерозуміння усе більше й більше віддаляє героя від своїх батьків, і перед ними разверзается непереборна прірва розбіжностей і нерозуміння. Якби нігілістичний початок не взяло гору в душі Євгенія, то він би зрозумів своїх батьків, навчився б їх прощати

Тургенєв з такою теплотою описує Василя Івановича й Орисю Василівну для того, щоб читачі зрозуміли й усвідомили, що саме завдяки таким людям, силі їхнього духу, умінню розуміти й прощати, продовжує існувати Росія

Досить важко визначити, на чиїй стороні перебуває сам Тургенєв у цьому конфлікті «батьків» і «дітей», але по деяким трудноуловимым інтонаціях можна зробити висновок про те, що авторові все – таки ближче сторона «батьків».

Я думаю, що кожна людина в незалежності від обставин повинен бути вдячний своїм батькам за те, що вони дали йому життя, зробили його людиною, особистість якого постійно росте й розвивається. Не треба забувати про своїх батьків, адже вони віддають нам всю свою теплоту й любов. Не коштує їх дорікати за те, що в них застарілі погляди на життя, а треба спробувати пояснити сутність своїх думок і прагнень

Якщо люди будуть випливати цим нескладним правилам, то не буде ніяких конфліктів і розбіжностей, але тоді й суспільство буде розвиватися дуже повільними темпами, а не стрімкими ривками