Національно-патріотична спрямованість «Енеїди» І. Котляревського

I. Історична епоха, в яку жив і працював І. Котляревський. (Кінець XVIII століт­тя, скасування Січі; часи неволі; соціальний і національний гніт, гальмування духовного розвитку народу.)

II. «Енеїда» І. Котляревського — життєствердна, гумористична розповідь про українське козацтво.

1. Пройняття твору національним духом і колоритом. (Запозичення у Вергі – лія теми про пригоди Енея — привід ввести читача у світ української мови, у світ життя українського народу.)

2. Образи українських козаків. (Козаки можуть бути й відчайдушними гуль – тяями (в гостях у Дідони) і справжніми героями (у війні з рутульцями); життєрадісні, безжурні вояки.)

3. Показ Котляревським зразків усього кращого, що є серед козаків. (Бойове товариство; побратимство; вірність громадському обов’язку; дружба.)

4. Розкритгя автором в образах троянців духовної величі народу. (Моральна перевага народу над привілейованими верствами суспільства.)

5. Заклик автора самовіддано любити вітчизну: «Любов к отчизні де героїть, Там сила вража не устоїть…»; зразок самопожертви: Низ і Евріал віддають своє життя, виконуючи військовий обов’язок.

III. «Енеїда» І. Котляревського — татановите свідчення існування українського народу та української мови. (Твір захоплює прекрасною мовою, яскравими об­разами, подіями, добрим гумором.)