Короткий зміст “Школа дружин” Мольера по главах – Частина 1

П’єсу випереджає присвяту Генриетте Англійської, дружині брата короля, офіційного заступника трупи. Авторська передмова сповіщає читачів про те, що відповіді осудившим п’єсу втримуються в «Критику» (мається на увазі комедія в одній дії «Критика «Школи дружин»«, 1663 р.). Два стародавніх приятелі – Кризальд і Арнольф – обговорюють намір останнього женитися. Кризальд нагадує, що Арнольф завжди глузував з невдачливих чоловіків, запевняючи, що рога – доля всякого чоловіка: «…ніхто, великий він або малий, / Від вашої критики порятунку не знав». Тому будь – який натяк на вірність майбутньої дружини Арнольфа викличе град глузувань

Арнольф запевняє друга, що йому «відомо, як рога саджають нам бабенки» і тому «завчасно я все расчел, мій друг». Насолоджуючись власним красномовством і проникливістю, Арнольф виголошує жагучу промову, характеризуючи непридатність до шлюбу жінок занадто розумних, дурних або непомірних чепурух. Щоб уникнути помилок інших чоловіків, він не тільки вибрав у дружин дівчину «щоб ні в знатності породи, ні в именье / Не можна їй було взяти над чоловіком предпочтенье», але й виховав її із самого дитинства в монастирі, забравши «тягар» у бідної селянки. Строгість принесла свої плоди, і його вихованка настільки безневинна, що один раз запитала, « читочно дітей народять із вуха?» Кризальд слухав так уважно, що не помітив, як назвав свого давнього знакомца звичним ім’ям – Арнольф, хоча й був попереджений, що той прийняв нове – Ла Суш – по своєму маєтку (гра слів – la Souche – пень, дурило). Завіривши Арнольфа, що надалі не допустить помилки, Кризальд іде

Кожний зі співрозмовників упевнений, що іншої поводиться безсумнівно дивно, якщо не безумно. Арнольф на превелику силу потрапив у свій будинок, тому що слуги – Жоржетта й Ален – довго не відмикали, піддалися тільки на погрози й не занадто шанобливо розмовляли з паном, досить мрячно пояснивши причину своєї повільності. Приходить Агнеса з роботою вруках.

Її вид розчулює Арнольфа, тому що «любити мене, молитися, прясти й шити» – і є той ідеал дружини, про яке він розповідав другові. Він обіцяє Агнесе поговорити через годинку про важливі речі й відправляє її додому. Залишившись один, він продовжує захоплюватися своїм удалим вибором і перевагою безвинності над всіма іншими жіночими чеснотами

Його міркування перериває парубок по ім’ю Орас, син його давнього друга Оранта. Юнак повідомляє, що найближчим часом з Америки приїде Энрик, що разом з батьком Ораса має намір здійснити важливий план, про яке поки нічого не відомо. Орас вирішується позичити в старого друга сім’ї грошей, тому що він захопився дівчиною, що живе поблизу, і хотів би «до кінця довесть скоріше приключенье».

При цьому він, до жаху Арнольфа, показав на будиночок, у якому живе Агнеса, оберігаючи яку від дурного впливу, новоявлений Ла Суш оселив окремо. Орас без утайки розповів другові сім’ї про свої почуття, цілком взаємних, до чарівної й скромної красуні Агнесе, що перебуває на піклуванні багатої й недалекої людини з безглуздим прізвищем. Арнольф поспішає додому, вирішивши про себе, що нізащо не поступиться дівчину молодому чепурунові й зуміє скористатися тим, що Орас не знає його нового ім’я й тому з легкістю довіряє свою серцеву таємницю людині, з яким уже давно не бачився. Поводження слуг стає Арнольфу зрозумілим, і він змушує Алена й Жоржетту розповісти правду про те, що відбувалося в будинку в його відсутність. Арнольф чекаючи Агнесы намагається взяти себе в руки й стримати гнів, згадуючи античних мудреців

ЩоЗ’явилася Агнеса не відразу розуміє, що ж хоче довідатися її опікун, і докладно описує всі свої заняття за останні десять днів: «Я зшила шість сорочок і ковпаки сповна». Арнольф вирішується запитати прямо – чи бував без нього чоловік у будинку й чи вела дівчина з ним розмови? Визнання дівчини вразило Арнольфа, але він утішив себе тим, що щиросердість Агнесы свідчить про її безвинність. І оповідання дівчини підтвердив його простоту

Виявляється, займаючись шиттям на балконі, юна красуня помітила молодого пана, люб’язно їй поклонившегося. Їй довелося чемно відповісти на чемність, парубок поклонився ще раз і так, кланяючись один одному усе нижче, вони провели час до самої темряви. Наступного дня до Агнесе з’явилася якась бабуся зі звісткою про те, що юна спокусниця заподіяла страшне зло – нанесла глибоку серцеву рану тому парубкові, з яким учора розкланювалася

Дівчині довелося прийняти молодого кавалера, тому що залишити його без допомоги вона не зважилася. Арнольфу хочеться довідатися усе детальніше, і він просить дівчину продовжити оповідання, хоча внутрішньо содрогается від страху почути що – небудь жахливе. Агнеса зізнається в тім, що юнак шепотів їй визнання в любові, без утоми цілував її руки й навіть (отут Арнольф ледь не збожеволів) взяв у неї стрічечку. Агнеса зізналася, що «щось солодке лоскоче, зачіпає, / Сама не знаю що, але серце так і тане». Арнольф переконує наївну дівчину, що все що происшли – страшний гріх

Є лише один спосіб виправити случившееся: «Одним заміжжям знімається провина». Агнеса щаслива, тому що думає, що мова йде про весілля з Орасом. Арнольф же має на увазі себе як чоловік і тому завіряє Агнесу, що шлюб буде укладений «у цей же день». Непорозуміння все – таки з’ясовується, тому що Арнольф забороняє Агнесе бачитися з Орасом і велить не впускати в будинок ні при яких обставинах

Більше того, він нагадує, що вправі жадати від дівчини повної слухняності. Далі він пропонує бедняжке ознайомитися з «Правилами шлюбу, або обов’язками замужньої жінки разом з її щоденними вправами», тому що для «щастя нашого прийде вам, мій друг, / И волю приборкати й скоротити дозвілля». Він змушує дівчину читати правила вголос, але на одинадцятому правилі сам не витримує монотонності дріб’язкових заборон і відсилає Агнесу вивчати їх самостійно.

З’являється Орас, і Арнольф вирішує вивідати в нього подальші подробиці ледь, що почалося пригоди. Парубок засмучений несподіваними ускладненнями. Виявляється, повідомляє він Арнольфу, повернувся опікун, якимось таємничим образом узнавший про палку любов своєї підопічної й Ораса. Слуги, які колись допомагали в їхній любові, раптом повелися грубо й закрили перед носом збентеженого поклонника двері. Дівчина теж повелася суворо, тому нещасний юнак зрозумів, що за всім коштує опікун і керує вчинками слуг і, головне, Агнесы.

Арнольф з удоольствием слухав Ораса, але виявилося, що безневинна дівчина виявила себе досить винахідливої. Вона дійсно жбурнула з балкона камінь у свого шанувальника, але разом з каменем і лист, що ревнивець Арнольф, спостерігаючи за дівчиною, просто не помітив. Але йому доводиться змушено сміятися разом з Орасом. Ще гірше довелося йому, коли Орас починає читати лист Агнесы й стає ясно, що дівчина цілком усвідомила своє невідання, нескінченно вірить улюбленому й розставання для неї буде жахливим

Арнольф вражений до глибини душі, довідавшись, що всі його «праці й доброта забуті». Все – таки він не бажає поступитися чарівну дівчину молодому суперникові й запрошує нотаріуса. Однак його розстроєні почуття не дозволяють толком домовитися про умови шлюбного договору. Він воліє ще раз поговорити зі слугами, щоб уберегти себе від несподіваного візиту Ораса.

Але Арнольфу знову не повезло. З’являється юнак і розповідає про те, що знову зустрівся з Агнесой у її кімнаті, і про те, як йому довелося сховатися в шафі, тому що до Агнесе з’явився її опікун (Арнольф). Орас знову не зміг побачити суперника, а лише чув його голос, тому продовжує вважати Арнольфа своїм наперсником. Ледь парубок пішов, з’являється Кризальд і знову намагається переконати свого друга в нерозумному відношенні до шлюбу. Адже ревнощі можуть перешкодити Арнольфу тверезо оцінити сімейні відносини – інакше «рога вже майже надеты / На ті, хто истово клянеться їх не знати».

Арнольф іде у свій будинок і знову попереджає слуг получше стерегти Агнесу й не допускати до неї Ораса. Але відбуваються непередбачене: слуги так намагалися виконати наказ, що вбили парубка й тепер він лежить бездиханний. Арнольф у жаху від того, що прийде пояснюватися з батьком юнака й своїм близьким іншому Оронтом. Але, що сушиться гіркими почуттями, він зненацька зауважує Ораса, що розповів йому наступне

Він домовився про зустріч із Агнесой, але слуги накинулися на нього й, поваливши на землю, почали бити так, що він втратився почуттів. Слуги прийняли його за мерця й стали голосити, а Агнеса, почувши лементи, миттєво кинулася до свого коханого. Тепер Орасу необхідно залишити дівчину на час у безпечному місці, і він просить Арнольфа прийняти Агнесу на своє піклування, поки не вдасться вмовити батька юнака погодитися з вибором сина. Обрадуваний Арнольф поспішає відвести дівчину у свій будинок, а Орас мимоволі йому допомагає, умовляючи свою прекрасну подругу випливати за другом своєї сім’ї щоб уникнути розголосу