Спільні мотиви «Заповіту» Шевченка і творів Горація та О. Пушкіна
Тарас Шевченко хоч і створив свій «Заповіт» під впливом хвороби, цей твір став бойовою програмою. Він починається звертанням до народу. Автор висловлює палку любов до трудящих, до рідної землі, віру в те, що пригноблені повстануть, порвуть кайдани і побудують нове суспільство.
«Заповіт» має спільні мотиви з такими творами, як ода римського поета Горація «До Мельпомени» і вірш О. Пушкіна «Я пам'ятник собі воздвиг нерукотворний...». У цих творах підсумовується пройдений поетом шлях, висловлюється бажання бути згаданим нащадками, до яких певною мірою і звернені поезії , подібного характеру.
Горацій висловлює впевненість, що він смерті не скориться, що його пам'ять не зітре біг часу, а краща частина його пам'ятника «поміж потомками буде в славі цвісти». О. Пушкін стверджує, що «весь він не помре», а народна стежка до його пам'ятника не заросте тому, що він пробуджував добрі почуття і в жорстокий час прославляв свободу, закликав бути прихильними до бідних:
И долго буду тем любезен я народу, Что чувства добриє я лирой пробуждал, Что в мой жестокий век восславил я свободу И милость к падшим призывал.
Прийняти шану від поколінь майбутнього мріє і Шевченко. Із поезією Пушкіна «Заповіт» ріднить те, що обидва поети хочуть прийняти шану від вільного народу.
Твори цих авторів пов'язані з національною символікою. Горацій заявляє, що його пам'ятник «вищий від пірамід царських», пам'ятник Пушкіна «в гордливості незборний» піднісся вище «Олександрійського стовпа». У Шевченка образу пам'ятника немає, але є символи величності України: могили в степу, могутній Дніпро, лани широкополі, кручі.
«Заповіт» має спільні мотиви з такими творами, як ода римського поета Горація «До Мельпомени» і вірш О. Пушкіна «Я пам'ятник собі воздвиг нерукотворний...». У цих творах підсумовується пройдений поетом шлях, висловлюється бажання бути згаданим нащадками, до яких певною мірою і звернені поезії , подібного характеру.
Горацій висловлює впевненість, що він смерті не скориться, що його пам'ять не зітре біг часу, а краща частина його пам'ятника «поміж потомками буде в славі цвісти». О. Пушкін стверджує, що «весь він не помре», а народна стежка до його пам'ятника не заросте тому, що він пробуджував добрі почуття і в жорстокий час прославляв свободу, закликав бути прихильними до бідних:
И долго буду тем любезен я народу, Что чувства добриє я лирой пробуждал, Что в мой жестокий век восславил я свободу И милость к падшим призывал.
Прийняти шану від поколінь майбутнього мріє і Шевченко. Із поезією Пушкіна «Заповіт» ріднить те, що обидва поети хочуть прийняти шану від вільного народу.
Твори цих авторів пов'язані з національною символікою. Горацій заявляє, що його пам'ятник «вищий від пірамід царських», пам'ятник Пушкіна «в гордливості незборний» піднісся вище «Олександрійського стовпа». У Шевченка образу пам'ятника немає, але є символи величності України: могили в степу, могутній Дніпро, лани широкополі, кручі.
