Твір по картині Полєнова “Московський дворик” – Полєнов Василь

Яких чудес не буває на світі! Переді мною картина В. Полєнова, на якій зображена провінційний побут російського люду. І раптом читаю назву «Московський дворик». Як це може бути? Щоб у нашій столиці так така щоденність

Однак, покопавшись в інших джерелах, з подивом довідаюся, що Москва наприкінці XIX століття такий і була. Дворянські маєтки так купецькі будинки становили головну частину старої Москви. Ні тобі монументальних будинків, ні тобі величезних площ

И саме такий побачив столицю й залишив для нас на полотні чудовий художник. Люди живуть звичайним розміряним життям. От кінь покірно чекає хазяїна, от жінка несе воду, от дітвора грає біля будинку. Все привычно, звичайно, знайомо.

Але весь розміряний уклад не від байдужності, навпаки у всім відчувається логіка й закономірність. А йде це правило від віри, не даром автор зображує білокамінну церкву із золоченими куполами. У ті часи в людей і думки не було жити врозріз із християнськими заповідями. Країна була глибоко віруюча, може бути тому так спокійно переносив бідний люд тяготи й позбавлення

Світлі душі дітей художник показав, одягши їх у білі сорочки. Голівки дітвори цвіту куполів. І сонце грає своїм променями, заплутавшись у волоссях дітвори, ці ж промені висвітлюють і церков. Та й скромна жінка з важкою ношею на плечах теж у світлому одязі. Вона, начебто храм, зберігає в собі добрі сподівання й чистої думки

Автор уважає, що Творець любить всіх і кожного. Тому вся картина залита світлом. Високе, піднебіння з легкими хмарами начебто оберігає цей двір від усього поганого, що діється в іншому світі. А тут тиша так гладь, як було вчора й буде завтра.

И от таку Москву, такі дворики щиро любив Полєнов. Незважаючи на те, що він часто бував за кордоном, йому подобалася Італія. Але те, що на своїх картинах він зображував не розкіш і добірність, а справжнє, правдиве життя, підтверджує моє припущення

Немає в «Московському дворику» ні пафосу, ні лиску, саме тому, що Полєнов любить свою батьківщину такий, яка вона є. Він не хоче штучно створювати те, чого немає в дійсності, уважаючи, що справжні почуття проявляються не вэтом.