Сонети – це ключ, яким Шекспір відкрили своє серце – шекспір Вільям

Сонети Шекспіра були, є й залишаються великою таємницею поета – його серця, його любові, її життя. Таємниця ця не тільки в тім, кому були присвячені безсмертні поетичні рядки, хто ця «смаглява леді» і «блакитноокий юнак». Можливо, і знайдуть учені справжніх прототипів – адже чим далі від епохи, тим простіше це встановити. Але таємниця полягає в тім, чому сонети Шекспіра залучають нас, людей ХХ століття? Виходить, про справжн, чистому, загальнолюдське писав творець, коли й у даний момент це так хвилює. Виходить, зумів прокласти стежку від свого до нашого серця

Шекспір почав писати сонети в ранній період своєї творчості – перший період, що прийнятий називати оптимістичним

Шекспір бував частим гостем у замку графа Саутгемптона. Отут зачаровували око картини Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Мікеланджело, неслася музика італійських композиторів, звучали сонети великого флорентийца Петрарки. Душу жадала чогось висок і прекрасного – чому ж не випробувати себе в жанрі сонета, адже в чотирнадцяти рядках цього вірша може вміститися всесвіт!

Шекспір не терпів манірних писань, йому не подобалося, коли поети оспівували штучну любов і красу: адже поруч існувало земне, реальне прекрасне. Спочатку Шекспір писав сонети, які читав тільки найближчим друзям, тому вони довго не друкувалися

Дві основних теми розвиває Шекспір у своїх сонетах: тему дружби й тему любові

Не хотілося б прибігати до ключів, які відкриють дверцята з відповіддю: хто ті люди, про які пише Шекспір, чи існували конкретні особи, чи цей утвір фантазії поета?

Хочеться взяти ключ від інших таємничих дверей: «Що є для Шекспіра дружба й любов? Яким потрібно бути, коли любиш і коли дружиш?», коли ти «презренен і долею, і людьми»?

Як радісно читати, що дружба – це найбільший подарунок долі. І я викрикую слідом за Шекспіром:

Я проміняти ніколи б не хотів

Твою любов на славу королів

Ці кінцеві рядки 29 – го сонета потрібно знати кожному, хто хоче бути сьогоденням іншому!

Ліричний герой сонетів уміє бути шляхетним: його найкращий друг забрал у нього улюблену, але він не гнівається, він уміє прощати. Його любов – «це зірка провідна» (сонет 116).

Спочатку дивує своїм змістом сонет 130 – здається, що Шекспір не хоче гарного слова сказати про жіночу красу

Але знайдений ключ! Улюблена – це справжня земна жінка, вона така, як і хто – небудь, але вона улюблена, тому сама мила від усіх красунь

Пройшли віки, змінилися люди, сталі іншими смаки й ідеали, а сонети Шекспіра хвилюють і дотепер. Тому що вічної є щирість людських почуттів, справжня дружба й щира любов. Це і є, імовірно, той ключ, яким можна відчинити двері, за яких живе «вічна таємниця» сонетів Шекспіра