Тема природи в лірику Буніна – Бунін Іван

Російська лірика багата поетичними образами природи. Поети обожнювали рідний край, незабутні російські простори, красу звичайних пейзажів. И. А. Бунін не був виключенням. Полюбивши один раз природу рідної країни, він постійно звертається до цієї теми у своїх віршах, передаючи незвичайні фарби, звуки, заходи рідної сторони. Тема природи стане для лірика Буніна головної, безліч віршів буде присвячене їй

И. А. Бунін запам’ятав у своїй поезії різні миті буття. Поетові важливо передати різні стани природи. У вірші «Догорів квітневий світлий вечір…» показаний коротка мить вгасання тихого весняного вечора

Бунін передав природні зміни, коли «сплять граки», «по лугах холодний сутінок ліг», «ями світять тихою водою». Читач не просто відчуває принадність квітневого вечора, його особливе дыханье, але й почуває, що «пахне зеленями молодий змерзлий чорнозем», чує як «журавлів, один одного окликаючи, обережно тягнуться юрбою», «чуйно внемлет шереху дерев». Усе в природі причаїлося й разом із самою Весною «чекає зорі, дыханья затанучи». Від бунинских рядків віє тишею, спокоєм, незабутнім відчуттям краси буття

Особливу роль у бунинской поезії має захід, читач почуває непояснену принадність среднерусской природи. У вірші «Полями пахне, – свіжих трав» ліричний герой ловить благоуханье «від косовиць і дібров». У вірші передано «лугів прохолодне дыханье». У природі все завмерло передчуваючи грозу, що персоніфікується поетом і представляється таємничою незнайомкою, що має «божевільні очі».

«Сутінок і томленье» у природі перед грозою. Поет зобразив коротку мить, коли «над полями далечінь темніє», «хмара росте, закрила сонце й синіє». Блискавка нагадує «меч, що блиснув на мгновенье». Спочатку Бунін озаглавив вірш «Під хмарою», але потім заголовок зняв, тому що така назва не дає тої повної картини, що хотів зобразити поет. Взагалі безліч віршів И. А. Буніна про природу не мають назв, тому що неможливо у двох – трьох словах виразити стан природи й передати відчуття ліричного героя

У вірші «Ще й холодний і сирий…» намальований лютневий пейзаж. У ліричному добутку даний образ Божого миру, що перетворює й молодиться з настанням весни: «кущі й калюжі», «дерева в лоні небокраю», снігурі. Значимо останню строфу поетичного добутку. Ліричного героя тягне не пейзаж, що відкривається,

…А те, що в цих фарбах світить:

Любов і радість буття

Почуття людини, мрії й бажання тісно переплетені в бунинской поезії з образами природи. Через пейзажні замальовки И. А. Бунін передає складний мир людської душі. У вірші «Казка» реальність і фантазія змішуються, сон і ява, казка й дійсність невіддільні друг від друга

Ліричному героєві сниться казковий сон: пустельні береги, лукомор’я, «рожевий пісок», північне море». Перед читачем відкривається картина казкового краю. Відчуття нереальності що відбуває передають епітети: «уздовж пустельних берегів», «під диким синім лукомор’ям», «у глухому борі», «рожевий пісок», «дзеркальний відблиск моря», які створюють настрій таємничого очікування чуда

З фінального чотиривірша вірша видно, що пейзажні замальовки далекого пустельного краю допомагають поетові передати почуття туги, томління по безповоротно збіглій молодості:

Мені снилося північне море,

Лісів пустельні краї…

Мені снилася далечінь, мені снилася казка –

Мені снилася молодість моя

Поетичний мир И. А. Буніна різноманітний, але саме картини природи розкривають у його поезії внутрішній мир ліричного героя. Найяснішою безхмарною порою людського життя вважається дитинство. Саме про нього пише И. А. Бунін свій вірш «Дитинство», де також через природні образи передає почуття, переживання ліричного героя. Дитинство асоціюється в поета із сонячним летом, коли «сладостней у борі дихати сухим смолистим ароматом».

Відчуття щастя ліричного героя, повноти життя передають наступні поетичні епітети, порівняння й метафори: «бродити по цих сонячних палатах», «пісок – як шовк», «усюди яскраве світло», «кора… так тепла, так сонцем вся прогріта».

И. А. Бунін по праву вважається співаком російської природи. У лірику поета пейзажні замальовки розкривають почуття, думки, переживання ліричного героя, передають коротка мить зачарування картинами буття