«Мильон роздирань» Софії Фамусовой у комедії Грибоєдова «Горі від розуму» – Грибоєдов Олександр

Софія Фамусова один із ключових персонажів комедії А. С. Грибоєдова «Горі від розуму».

Її безсумнівно можна назвати більше близької моральними якостями й підвалинами до Олександра Чацкому.

Сам Грибоєдов писав про неї як про дівчину розумної, що володіє сильним характером, але вибрала чоловіка дурної й вульгарної вдачі, мовчазного подкаблучника й кар’єриста

Образ героїні досить загадковий, колоритний, але кінця незрозумілий читачам

Молода дівчина як і Чацкий, волелюбна, жагуча у своїх почуттях, але зіпсована «Фамусовским» вихованням

Ідеалізувавши Молчалина, перетворивши його в героя з одного зі своїх французьких романів, вона мислить і живе тільки зустрічами з ним, сліпо люблячи його й не зауважуючи його щирої особи, що воістину драматично.

У цьому криється її сила, у повній віддачі своєму почуттю, готовності прийняти наслідки неприйняття батьком її любові. За її натурою проглядається глибокий і проникливий розум, але живучи під дахом батька, вона все – таки більше боїться дерзостного поводження, нового погляду на мир і його правила, тому вона заперечує любов Чацкого, і навіть боїться її.

У Молчалине ж втілюється її мир, і саме любов, веління серця, керує, пускай, порию й аморальним поводженням до навколишніх її людей. Вона цінує в ньому боязкість, спокій і мовчазність. Але як же вона ображається невартим поводженням, здавалося б, мовчуна й тихої вдачі людини, коли зауважує його за «залицяннями» за Лізою!

Розриваючи з Молчалиным, повна гіркоти, Софія винить тільки себе: «Я виню себе навкруги».

Головна героїня розуміє, що обманювалася в почуттях і була занадто наївна, прикриваючи ока на огріхи свого коханого. І її гордість і повага до самої себе не можна не відзначити, Софія свідома із собою й іншими героями до самого кінця, і в її почуттях немає більше тої гордовитості й фарсу, що були раніше. Вона щира й чесна

Софія Павлівна хоч і сліпа у своїх переконаннях і порию грає примхливу й жорстоку московську панянку, вона все – таки не представник табору Фамусова і його старих вдач і порядків. Хоча, мабуть, її кращі якості були пригноблені й подавлені суспільством подібних людей

Наприкінці комедії Софія являє собою вже більше трагічну фігуру, що постраждала й вигнану із суспільства, як і Чацкий. Розв’язка її любовного роману, закінчується жахливо, героїня виставлена на ганьбу, і вона переживає всім своїм серцем і душею особисту трагедію в «мильон роздирань»…