Аналіз вірша Буніна «Літня ніч» – Бунін И. А

Талановита людина талановита у всім. Це повною мірою ставиться до російського письменника й поета Іванові Буніну. Поезія генія лірична, вірші пронизані любов’ю до рідної землі, до краси її природи. Та й у людині Бунін бачить, насамперед, світлі сторони, його герої мають чисті й високі помисли

Так, вірш «Літня ніч», написане у формі діалогу, представляє читачеві бесіду матері й дитини. Безневинна душа просить у мами дістати з неба далеку зірку, не переслідуючи ніяких корисливих задумів. Зірка потрібна дитині просто для того, щоб грати, він бачить красу й бажає наблизити її до себе. І діалог анітрошки не псує ліричної спрямованості вірша, мовлення героїв плавна й неспішна, повна пещення й доброти

Незадовго до цього Бунін дає у вірші “Літня ніч” опис вечірнього саду, що мають можливість бачити з балкона мати з дитиною. Те умиротворення, що панує в навколишній природі, передається й людям, серця яких наповнені взаємною ніжністю й любов’ю друг до друга. Ця їх всепоглинаюча, безкорислива любов передається й деревцям, що белькочуть листям, і далекій зірці, що посилає на землю своє світло, нічого не вимагаючи натомість.

Гармонія, що панує в описуваній Буніним дворянській садибі – це ідеал життя, про такий мріє й таку бажає кожному поет. Так, бути може, маля не зовсім здорове, тому в матері смутні очі, але їхня велика любов створить чудо й дитина, звичайно, вилікує

Упевненість у цьому читачеві надають останні рядки вірша. Гімн чистій людській душі, що мерехтить, немов зірки, і бездонна, як саме небо, співає Іван Бунін. Людина й природа розглядаються автором, як єдине ціле

Таке єднання із природою, така внутрішня гармонія дають стимул людині в реальному житті. Серцеві відносини й розумні вчинки народжуються в людях, для яких найважливіше – любов, доброта й ніжність

Немає нічого чистіше, вище й бескорыстней материнської любові. І дитя відповідає їй взаємністю. Оточені умиротвореною природою вони створюють райський куточок. Потрапити туди мріє й автор, і читач. Будемо шукати й сподіватися. І запам’ятаємо слова безсмертного Буніна:

Прекрасна ти, душу людська! Небу,

Бездонному, спокійному, нічному,

Мерцанью зірок подібна ти часом!